» Рейс у безсмертя
Інформація до новини
  • Переглядів: 22
  • Автор: admin
  • Дата: 31-01-2020, 08:36
31-01-2020, 08:36

Рейс у безсмертя

Світлій пам’яті Янголів, що факелами
запалали у небі Тегерану.

Людське життя непередбачуване:
Сьогодні смієшся,
А завтра вже плачеш,
Сьогодні­ по сей бік,
А завтра­ по той.
Падає зірка у невідомість.
Падає зірка, щоб знову злетіти­
У Божому небі для когось світити.
Летіли у небо, щоб повернутись,
Щоб поруч з коханими, друзями бути,
Щоб поруч із мамою,
Поруч із татом,
Щоби життя на Землі не кінчалось.
Летіли у небо­ у небі зостались.
Злетіли угору­ і нагла ракета.
Уламками горя
Став лайнер шляхетний.
Уламками горя,
Уламками болю­
На землю упав у нерівнім двобої.
Уламки… шматочки людського життя…
… І вже ані болю, ані каяття.
Не встигли­ збагнути,
У сні страшнім не снилось­
Здригнулась Земля­
Сто сердець зупинилось.
Навіть не сто, а більше, о більше.
Чи був тоді у світі біль іще більший?!
… Продовжать свій шлях
У пам’яті й віршах,
Продовжать свій шлях,
Та вже неземний.
Здригнулась Земля­
Білий світ занімів.
Шукають…
Досліджують те, що зосталось.
І вже ані зустрічей, ані причалів;
Ні злітної смуги,
Ані литовища,­
Пливуть домовини­ болюче видовище.
А стяг жовто­ синій їх обіймає­
Пливуть домовини, де жалю немає.
Де вже ні скорботи, ні суму, ні болю,
Лиш вічне життя
В нескінченній любові.
Але по дорозі у Вічну Обитель
Вони завітають у рідний Бориспіль,
Який зустрічав їх,
Який проводжав…
­ Борисполе рідний,
Востаннє стрічай!
Бориспіль стрічає в скорботі й сльозах:
В очах материнських розпука і жах,
В очах у батьківських печаль несходима:
Немає вже доньки,
Немає вже сина.
Немає коханої, друга і брата…
О як не хотілося їм помирати!
Отак­от безглуздо,
Бездумно, раптово
Вони не хотіли,
Життя ж бо чудове!
Вони не хотіли­
Ніхто не спитав!
У небо фатально ракета зліта.
… У ніч у Різдвяну
Не спить Мати Божа
Стріча, пригортає душечку кожну:
­ О людоньки­ люди,
Ну як же так можна?!
… Мовчать ті, що вбили­
Волають могили.
Були молодими і жити хотіли.
О скільки життів у повітря злетіло!
Були молодими­
Лишились такими.
У вічному сні Земля їм насниться
Зірницями в небі їхні зіниці
Нехай пам’ятає село і столиця,
І люди, і квіти нехай пам’ятають,
Забути загиблих не маємо права.
І тих, хто загинув
У небі чужому,
І тих, хто геройськи загинув на Сході,
І тих, хто загинув на битій дорозі,­
Не маємо права нікого забути,
Допоки живі­
Пам’ятати їх будем.
… Бориспіль стрічає
Янголів білих­
Троянди печально голівки схилили.
На сірім асфальті
Червона помада:
За ким вона тужить,
Кому була рада?!
Немає коханої бортпровідниці,
Нема і не буде,
Хіба що насниться.
У страшному, тривожному вічному сні.
Прощально летить над Борисполем сніг,
Сліди заміта,
Замітає помаду…
Як страшно прощатись
Навіки… Назавжди…
Багряні троянди, червоні гвоздики
Болем великим лягають на віко.
Лячно і страшно, і похоронно.
Над Україною траурні дзвони,
Траурні дзвони над всім білим світом.
Люди!
Трагедію не повторіте!
Тетяна Федорова.
Шановний відвідувачу, Ви не зареєстровані.
Ми радимо Вам зареєструватися або увійти під своїм іменем

Новий коментар

І'мя:*
E-Mail:
Коментар:

Вітання

Нашій дорогій


Детальніше

Всі вітання


Оголошення та реклама


Всі оголошення

Голос Присеймів'я

Телефон/факс редакції: 0-46-35-21503
E-mail: Golospris@cg.ukrtel.net
Skype: Голос Присеймів'я
Р/р: UA633808050000000026003588776 код: 02476103
МФО: 380805 ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» м. Київ.

Важливо

Передрук інформації дозволяється лише при розміщенні прямого посилання на оригінал.
Адміністрація сайту може не поділяти думку авторів публікацій і не несе відповідальності за матеріали.
^