» Століття з дня заснування Бахмацького бурякорадгоспу
Інформація до новини
  • Переглядів: 103
  • Автор: admin
  • Дата: 12-06-2020, 08:30
12-06-2020, 08:30

Століття з дня заснування Бахмацького бурякорадгоспу

Столітній ювілей бурякорадгоспу ­ це не лише історія колишнього господарства, це частина історії нашого району. Його діяльність ­ яскравий приклад успішного ведення сільськогосподарського виробництва. Так, у березні 1920 року було створено Бахмацький агропункт, можна сказати патріотами Вітчизни, і він став одним із перших ростків колективного агросектору.

Першим його організатором, директором ( він тоді називався адміністратором) був Андрій Миколайович Борисов.
З 1921 року вводиться посада головного агронома, він також заступник адміністратора, на цю посаду призначили Слабоспицького Г. П.
Агропункт підпорядковується Київському цукротресту, створеному ще у 1919 році. Мета створення агропункту ­ вирощування фабричних цукрових буряків, але головне – товарного насіння цукристих, і це все на науковій сільськогосподарській основі.
Кругом бідність, розруха, безгрошів’я, потрібно було швидко, невідкладно налагодити вирощування насіння сільськогосподарських культур, зокрема, цукрових буряків, щоб не сподіватися на Терещенків, Білоусових, Логачових та інших. А ще показати селянам, як на той час вести показове, культурне, науково­обгрунтоване сільське господарство.
У Бахмацький агропункт увійшли Богодарівська економія (пізніше Жовтневе відділення), у минулому землі цукрозаводчика Терещенка­ 1000 га;
Калинівська економія­ господарство того ж Терещенка, земельний фонд 700 га;
Білоусівська економія (уже пізніше центральне відділення)­ господарство поміщика Білоусова і сусіднього з ним багатія Логачова, земельний фонд­ 1000 га;
Економія Ге ­ (назва від прізвища відомого живописця Ге), у подальшому Пролетарське відділення. Сюди ввійшли землі художника Ге і багатія Рохленка, земельний фонд­ 700 га;
Покровська економія ( у 1927 р. переіменована на Покровське відділення), землі Кочубея і інших заможних людей у районі села Тиниця, земельний фонд складав­ 800 га. У 1936 році її ліквідовано і землі розподілили між колгоспами, розташованими поряд.
Першотравнева економія (пізніше Першотравневе відділення ) на базі земель поміщика Можневського і інших. Відділення знаходилось на півдні міста Ромни, у 8 км від залізничної станції Біловоддя. Це відділення на початку 1930 року було передано Лохвицькому цукрозаводу, який тоді тільки побудували.

Господарства агропункту утворювались в основному на колишніх садибах поміщиків, там були деякі господарські будівлі. Але потрібні були воловні, конюшні, де утримували худобу, як тягову силу ( ніяких машин не було), комори, склади для зберігання і переробки зерна, житлові будинки (їх тоді називали казармами) для робітників, керівників господарств, спеціалістів тобто квартири для економа, для ст. воловника, конюха, приказчика. (Все це потрібно було побудувати).
Приведу один приклад вирішення квартирного питання у Богодарівській економії ( 1923­1926 р. р.), старшого конюха Федота Бібенка. Квартира під однією покрівлею з конюшнею на 40 голів робочих коней та 12­18 голів молодняка. Вхід у квартиру загальний з входом у конюшню, а направо ­ двері у кімнату, де проживала сім’я конюха із 3­ 4 осіб дорослих і дитини дошкільного віку. Ось у таких умовах наші прадіди, діди, батьки іноді проживали.
Економія Ге (Пролетарське відділення), Покровська економія (Покровське відділення) були побудовані заново.
Не було сільськогосподарських машин, інвентарю. Не вистачало робочої тягової сили­ волів, коней. У перший рік роботи після утворення агропункту оранку землі доводилось виконувати, залучивши селян­одноосібників (до 1929 року­ початку колективізації), а вже згодом почали надходити сільгоспмашини. Оплата за виконані роботи проводилась натурою: цукром, сіллю, патокою, керасином тощо. Гроші, як такі, втратили своє значення. Торгівельна мережа тільки почала розвиватися. Все робилося вручну. Потрібна була значна кількість найманої робочої сили. Робітників набирали із навколишніх сіл. Трудовий день тривав 10 годин. (Оплата­ щоденно 200 гр цукру, або 100 гр цукру і 100 гр солі, або 400 гр керосину).
Робітників на період сезонних робіт( жнива) набирали із населених пунктів навколишніх районів Чернігівської і Гомельської областей. Звозили людей в товарних вагонах залізницею. Їх розміщували у амбрах для зерна, будували їх у першу чергу з цією метою, тут вони жили і спали на топчанах, солом’яних матрацах, вкривались ряднами. Звичайно, що з часом умови покращувалися, будувались житлові приміщення. З навколишніх сіл селяни приїздили на своїх конях і зі своїми повозками. Почали надходити вже пізніше сільськогосподарські машини і знаряддя­ плуги, сіялки, снопов’язалки. Запчастин до них не було, доводилось якось лагодити.
Через чотири роки ( 1924р.) вже побудували гуртожитки (без комфортних умов), їдальні, хлібопекарні, бані, клуби ( за культуру уряд не забував). Установили телефонний зв’язок із відділеннями.
В урочищі Поросючка (тепер ставок навпроти районної лікарні­ це землі Богодарівської економії) тоді були деякі старі приміщення, організована відомча лікарня (пізніше це стали землі колгоспу ім. Щорса) на 15 ліжок, де працювали лікарі, фельдшери, медсестри­няні.
У період збирання (сезонний період) трудовий день становив 12 годин і більше.
На місце роботи вивозились сухі пайки ( називались полудник). Пригадують старожили, що люди дуже втомлювались, але скарг не було. Молодь ще на годинку і в клуб заглядала. У клубах систематично проводились загальні збори. Тут і вирішувалися всі життєво важливі питання.
Коли почали жити більш­менш нормально, стали організовувати гуртки художньої самодіяльності. Ставились п’єси: працівники економії самі були артистами, музикантами, співаками. Як один уже старенький робітник (було це в 60­ті роки) згадував і розповідав : « Дуже багато всяких постанов було здійснено, але якось запам’яталась Т. Г. Шевченка «Назар Стодоля».
У 1927 році агропункт перейменовано на цукрокомбінат. Директором із 1932 року після Щеглова став Кочетов Гаврило Леонтійович, який під час громадянської війни був командиром бронепоїзда, кавалер (на той час) ордена Червоного Прапора. Кочетов Г. Л. без перерви працював директором 29 років. З приходом Кочетова Г. Л. на повістку дня було поставлено питання забезпечити господарство сезонними робітниками, які могли гарантувати стійке виробництво, проведення робіт в оптимальні строки, якісно, без втрат . Кочетов Г. Л. планував зробити колектив дружнім, вселити віру в завтрашній день, краще майбутнє. І це йому вдалося. Він був нагороджений вищою державною нагородою ­ орденом Леніна.
До 1932 р. найважчим був процес прийомки, погрузки у вагони і відправки залізницею коренеплодів цукрових буряків на цукропереробні заводи. Це було тому, що в той час в основному цукровими буряками займались одноосібні господарства, ( а їх було дуже багато), розрахунки були з ними важкими і клопіткими.
У 1931­ 1932р. р. розпочалось утворення фермерських господарств по вирощуванню великої
рогатої худоби, молочних, відгодівельних господарств, свиноферм, птахоферм.
Молочні ферми­ Жовтневе відділення, Пролетарське, Петровське відділення. Свиноферма­ Калинівське відділення. Птахоферма­ Пролетарське. До тваринництва залучали спеціалістів із­за кордону. Був такий спеціаліст інженер­зоотехнік Бишелідз із Чехословаччини, який надав колгоспу допомогу в провадженні племінної роботи.
Центральна садиба цукрокомбінату будувалася і в 1937 році її будівництво завершилося, все керівництво розмістилося в новій конторі. Між центральною садибою і Жовтневим відділенням організований парк відпочинку, побудований стадіон. А скільки подолали труднощів, щоб все це зробити.
Варто відзначити керівництво цукрокомбінату, яке запровадило видобуток торфу для своїх працівників. Роботи проводились на болоті (тепер урочище Гайки за колишнім м’ясокомбінатом­ колишня вул. Промислова, ім.Щорса, ім. Рокосовського, ім. Куйбишева).
До війни, у 1939­ 40 роках у бурякокомбінаті вже було 12 тракторів, 150 робочих волів, більше 100 коней. Господарство мало 850 голів ВРХ, із них 220 корів. Також було 700 свиней.
У 1937­ 1938 р.р. цукрокомбінат­ учасник Всесоюзної сільськогосподарської виставки у Москві.
У 1940­му році цукрокомбінат відзначений на той час найвищою нагородою­ орденом Леніна.
Протягом трьох передвоєнних літ урожай зернових складав 27­ 28 центнерів з га, а бурякового насіння­ 15 ц з га ( при плані 13, 5 ц з га). Це були рекордні врожаї. На початку війни 1941 року вся техніка, худоба евакуйовані у східні райони країни. Отож були врятовані.
Ну, а що залишилося, було знищено­ спалено. Згоріли дитячий садок, контора, матеріальний склад, млин, електростанція, тваринницькі приміщення. Втрати вимірялися мільйонами.
У 1943 році після звільнення Бахмача і Бахмацького району від нацистів відразу розпочалось відродження цукрокомбінату, все потрібно було розпочати з нуля.
17 жовтня 1943 р. у Бахмацький цукрокомбінат повернувся директором Гаврило Леонтійович Кочетов. Робота не нова, але в країні розруха, війна.
Звичайно, на першому плані кадри. Одержана патока у невеликій кількості від бурякоцукортресту м. Суми, куди відразу входив бурякокомбінат, була цінніша за гроші. Потрібно було будувати, а матеріалів не було. Цеглу розпочали робити на місці гуртом, районом. А ліс привозили із Брянська. Але робота була ускладнена відсутністю транспорту.Правда, вагони почали звільнятися з фронту­ 1­2 вагони у місяць.
Але, які не були б труднощі, як не було важко, а за 5 післявоєнних років бурякокомбінат був повністю відбудований. За виробничі показники 1943­ 44 років були нагороджені відзнаками « Відмінник соціалістичного змагання»та грошовою премією Л. Р. Мирошніченко­ свинарка ( обслуговувала 20 свиноматок і 24 гол. поросят), А. Н. Руденко та П. А. Копил­ ланкові по збиранню урожаю бурякового насіння­ 18 ц з га при плані 13, 5 ц.
У 1947 році ланкова Жовтневого відділення Варвара Іванівна Романь за перевиконання плану по вирощуванню зернових і технічних культур удостоєна звання Героя Соціалістичної праці з врученням ордена Леніна і Золотої Зірки.
Будівництво гуртожитку для робочих на 100 чоловік у Жовтневому відділенні розпочато на початку 1941 року , а добудовано у 1950 році.
У 1953­1954 р.р. бурякорадгосп ­ велике високомеханізоване господарство, яке по всіх виробничих показниках займає провідне місце у Київському бурякоцукротресті. З 1960 р. радгосп вирощує насіння буряків сорту Ялтушківський однонасінневий. У господарстві працює 42 трактори, 27 комбайнів , із них 11 зернозбиральних, 8­бурякозбиральних, 8­ високопосадкових ВПГ­4Б, 2­ навантажувачі коренів маточних буряків, 35 культиваторів, 57­ електродвигунів, 30 вантажних автомобілів; утримується 1800 голів ВРХ, із них 679 корів , та 1400 свиней.
У господарстві діє станція штучного осіменіння тварин. Загальна площа орної землі­ 3274 га.
У 1961 році пішов із життя Гаврило Леонтійович Кочетов. На посаду був призначений Павло Васильович Кузнецов, який працював з цим колективом 10 років. У 1967 році Бахмацький бурякорадгосп нагороджений дипломом 2­го ступеня Виставки досягнень народного господарства СРСР. А у 1968 р. господарство затверджено постійним учасником ВДНГ у Москві. У 1971 році на зміну П.В.Кузнецову прийшов Михайло Григорович Потієнко.
Дояр бурякорадгоспу Костянтин Кирилович Романь по надоях молока перейшов 6­тисячний рубіж. Він одержав звання Герой Соціалістичної праці з врученням ордена Леніна і Золотої Зірки.
Іван Васильович Курбацький, керівник Калинівського відділення бурякорадгоспу, за високі врожаї зернових одержав звання Герой Соціалістичної праці з врученням ордена Леніна і Золотої зірки.
За часів правління М. Г. Потієнка головним агрономом був призначений Владислав Дмитрович Шурда. Після закінчення школи у 1965 році пішов працювати у будівельну бригаду. Потім вступив до Білоцерківського сільськогосподарського інституту, який закінчив у 1970 році, одержавши кваліфікацію вченого агронома.
У 1971 році В. Д. Шурда ­ інженер по техніці безпеки і бригадир­агроном садово­городньої бригади бурякорадгоспу. Згодом, перший секретар райкому комсомолу Бахмацького району. З 1975 року займає посаду старшого агронома відділу Бахмацького райсільгоспуправління. Пізніше працює на посаді головного агронома , заступника директора бурякорадгоспу. У 1981 році він був призначений директором бурякорадгоспу. Йому, як досвідченому фахівцю, вдалося утримати високо підняту планку розвитку сільськогосподарського виробництва. У радгоспі на той час було 4200 га орної землі. З них 585 га займали цукрові коренеплоди. Протягом багатьох років отримували по 20 ц з га при плані 13, 5 центнерів. Із зернових, які були на площі 1600 га, одержали по 32­33 ц з га, при середньому показнику по району 22­24 центнери.
Розповісти про всіх трудівників, які не шкодували ані своїх сил, ані часу, працюючи на совість, та висвітлити все виробництво на газетних шпальтах дуже складно.
Володимир Михайлович Соловецький, ентузіаст та активіст, який проживає у селі Бахмач 1, працює над книгою спогадів про бахмацький Ордена леніна бурякорадгосп, де буде розповідатись про багатьох працівників радгоспу.
Після В. Д. Шурди, який пішов на заслужений відпочинок, змінилось чотири керівники. Господарство очолив Анатолій Васильович Левицький. Згодом Бахмацький бурякорадгосп у 1996 році було реорганізовано у КСПП «Бахмацький» , у 1997 році – КСПП «Незалежний». А через рік було створено нове підприємство­ сільськогосподарський виробничий кооператив «Надія», а 30 травня 2000 року­ СТОВ «Надія». Керівниками цих підприємств були Олександр Іванович Ткаченко та Олександр Іванович Стрешенець. І ось уже близько 17 років господарство СТОВ «Надія» очолює Володимир Миколайович Романенко. Всі ці керівники ­ хороші люди, і про них, мені гадається, теж іще напишуть.
Іван Петрович Олех, голова ГО «Патріотичні орієнтири Бахмаччини».
Шановний відвідувачу, Ви не зареєстровані.
Ми радимо Вам зареєструватися або увійти під своїм іменем

Новий коментар

І'мя:*
E-Mail:
Коментар:

Вітання

Нашій дорогій


Детальніше

Всі вітання


Оголошення та реклама


Всі оголошення

Голос Присеймів'я

Телефон/факс редакції: 0-46-35-21503
E-mail: Golospris@cg.ukrtel.net
Skype: Голос Присеймів'я
Р/р: UA633808050000000026003588776 код: 02476103
МФО: 380805 ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» м. Київ.

Важливо

Передрук інформації дозволяється лише при розміщенні прямого посилання на оригінал.
Адміністрація сайту може не поділяти думку авторів публікацій і не несе відповідальності за матеріали.
^