» Все на світі треба пережити...
Інформація до новини
  • Переглядів: 63
  • Автор: admin
  • Дата: 1-03-2021, 08:24
1-03-2021, 08:24

Все на світі треба пережити...

­
Ковід…ковід,­ тривожно прокотилось палатами, і чоловіків, котрим видаляли катаракту, наче корова язиком злизала – всі з лікарні повтікали. А жінки зостались. Жінки – сильна стать. Сильна і прекрасна. Вибачте, чоловіки, це не сексизм – це констатація факту. Та зрештою я не про всіх чоловіків, лише про тих, що повтікали.
Жінки зостались, щоб подякувати лікарям. Складаючи шану лікарям, не забуваймо і медичних сестричок, які разом із лікарями рятують нас од бід. Дві великі біди переслідують людину: погане здоров’я і погані діти, решта – неприємності. Отож дякуємо від щирого серця медичним сестричкам травматологічного відділення: як безболісно, як філігранно роблять вони уколи! Комар носа не підточить! Я, що з дитинства страждала синдромом білого халата, з благоговінням дивлюся нині на цих вродливих панянок у білосніжних халатах і дякую Господу­Богу за їхні золоті руки і золоті серця. А в Галинки, у сестрички, навіть комірець халата власноруч вишитий зворушливим візерунком: червоне­то любов, зелене – то життя. Як бездоганно гармонійно підібрані кольори! Коли вона заходить у палату, щоб нас прокрапати ( маю на увазі очі) я їй тихесенько наспівую:
Їхали козаки із Дону додому,
Підманули Галю, забрали з собою..
Галинка мило усміхається, вона, звісно ж, не легковажна, як героїня народної пісні: галинка вірно кохає свою половинку і жоден козак її не звабить.
…Ніколи не думала, що буду з такою ніжністю і любов’ю згадувати Бахмацьку районну центральну лікарню, яку так влучно охрестили креативні бахмачани, назвавши коротко і багатозначно: «Бам!» Раніше я її боялась, як нечистий ладану, і коли проїжджала повз, її будівля здавалась мені страшною буцигарнею, в яку заганяли людей немочі і болячки. А зараз у протилежному переконалась. Нині це обнадійлива лікарня, медичним працівникам якої я глибоко вдячна. Та хіба ж тільки я?! скількох людей вони врятували, скільком повернули життя!
Чисті просторі кімнати з великими вікнами, що дивляться у світ з вірою і надією, турботливий і відповідальний медичний персонал ­ аніскільки не перебільшую, який щодня, щохвилини дбає про чистоту і про добре самопочуття пацієнтів. Стерильна чистота скрізь і всюди. …Заходжу у вбиральню – унітаз первозданністю сяє.
А ще мене вразив бездоганно випрасуваний білосніжний халат Валентини Михайлівни – не знаю, якого вона рангу ( в лікарні була транзитом – розпитати не встигла). Такому ідеальному халату сам міністр охорони здоров’я позаздрить, а чи порадіє, якщо, звісно, у душі грудній жабі немає місця. Ця напрочуд життєрадісна панна йде на працю, як на свято: бездоганний халат, ідеальна зачіска, у міру макіяж зі смаком і, найголовніший атрибут її життєвого успіху – добірний гумор і щира усмішка. Заходить у палату – усміх на вустах і буквально за секунду , як рефлекс – личка пацієнтів загораються усміхом – їхні душі і вуста сміються. А сміх, як відомо, душу лікує, а якщо душа здорова – тіло їй підкориться обов’язково!
Пригадується один епізод: привезли ввечері в лікарню жіночку із символічним ім’ям Віра ( і в лікарні нас Господь не забуває, і в лікарні про нас дбає). Сильна жінка! навпіл розкололося коліно ­ жодного разу не застогнала.
Не встигла Віра і дух перевести, а на неї вже сипляться питання: найнетерплячіша із моїх колежанок по палаті не зволікаючи запитує:
­ Скільки Вам років?
­ Сімдесят один, ­ спокійно відповідає Віра. І ми від здивування довго не можемо стулити рота: по зовнішньому вигляду їй не даси і п’ятдесяти: маленька, щупленька, смаглява, як циганочка і, що найголовніше, – оптимістка! Певно, тому так добре збереглася і має чудовий вигляд. Поселили віру на незручне ліжко – те, що до дверей найближче. Заходить уранці Валентина Михайлівна дух нам піднімати, сипнула пригорщу жартів, обвела теплим поглядом – і до віри:
­ Вам, бачу, тут незручно, вам потрібне тверде ліжко.
Взяла Віроньку під руки і, як дитину, майже на плечах, у зручне місце перенесла.
­ Тут набагато зручніше,­ усміхнулась Віра і вдячно поглянула у проліскові очі Валентини Михайлівни. Начебто дрібниці, але з таких­от дрібниць життя наше ліпиться. Пам’ятаєте? У деталях ховається диявол, але ми не про нього – ми про Господа ­ Бога, який посилає нам на життєву дорогу людей чудових.
Можна багато говорити про Бахмацьку лікарню і про її високопрофесійний медичний персонал. Кому цікаво – зайдіть, поспостерігайте і ви переконаєтесь: люди тут прекрасні, чисто тут і затишно, про пацієнтів дбають. І не дай, боже, стукне комусь у голову її закрити. Не доведи, Господи! Нехай лікарня функціонує, нехай людей лікує – вона потрібна, як повітря, вона того варта.
А на разі про операцію з видалення катаракти, яка і привела мене у бахмацьку лікарню. Буває, дивишся по телебаченню – виступає перед багатомільйонною аудиторією кандидат медичних наук, а чи просто у рекламі: операція катаракти нескладна, кільканадцять хвилин – і ви здорові. Пардон, панове, все набагато складніше. Видаляти катаракту, причому вчасно, варто: «Промедление смерти подобно». Особливо для ока, тобто для зору. Але хірургічне втручання в тендітний людський орган­око (а це і голова в тому числі) – операція надскладна і дуже серйозна. Тільки той, хто побув на операційному столі і перейнявся роботою хірурга, а також пережив період реабілітації, той ніколи не скаже, що це проста операція. Тільки обраним дано безцінний дар, робити неймовірне – повертати одну з найбільших радостей – можливість споглядати білий світ, тільки поцілованим Богом.
Отож дякую ще раз і ще мільйон разів! Моїм славним рятівникам (жінку пропускаємо першою за правилами етикету) чарівній Олені Леонідівні Шадловській, котра всіляко підтримувала кожного з нас на операційному столі і як Матінка Божа ( жодного перебільшення!) тримала нас за руку своєю теплою рукою, з якої струменіли Віра, Любов і Надія і переливались у наше єство. Низько вклоняюся Вам, пресвітла Жінко! А ще надзвичайно вдячна талановитому хірургу вищої категорії, професорові ( як ми його з любов’ю величаємо) Ігорю Миколайовичу Лютницькому, який зробив більше тисячі операцій і жодного разу не схибив!
Все в цьому світі взаємопов’язане, все переплетене. Навіть на світовому рівні. Всі: і безхатьки, й олігархи в одному човні, на жаль, поки що в ковідному. Але... побороли чуму і холеру, дифтерію, віспу й тиф – і цю підступну нечисть подолаємо. Не може бути інакше, бо є Господь Бог і віддані святій справі невтомні ентузіасти­ Люди в білих халатах!
І на десерт просто гріх не згадати медичну сестричку­ясочку, привітну, як ластівка, яка в кабінеті №26 Бахмацької поліклініки трудиться пліч­о­пліч зі своєю чарівною колегою Оленою Леонідівною Шадловською. Ці прекрасні жінки при першій же зустрічі справили на мене неабияке враження. Позитив у кабінеті, ніби шлейф дорогих парфумів вабить і притягує. Не знаю ні імені медичної сестрички, ні її прізвища, пам’ятаю лише її вродливе личко, розкішне руно золотого волосся, по­весняному привітні очі і теплі лагідні руки, що ледь чутно торкнулися моїх скронь і чола, оглядаючи мої очі. Пам’ятаю, і їй здоров’ячка бажаю, і її колезі також, і всім медичним працівникам, що стоять на варті нашого здоров’я.
Медичні працівники – ентузіасти і подвижники святої справи. Рятуючи інших, жертвують власним здоров’ям, а інколи і життям. Україно! Ти чутлива, підвищ їм зарплату! Космічної їм не треба, дай таку, як у нардепа: вони заслужили, бо як тягнуть пацієнта ­ надривають жили…
Люди в білих халатах, безмежно вам вдячна за незрівнянне щастя – бачити, за те, що пишу ці безцінні для серця рядочки, котрі непомітно вливаються у річку, що називається Пам’ять. І, як твердить латинський крилатий вислів: Scripta manent!­ написане залишається!
З любов’ю і шаною Тетяна Федорова.
На фото: лікар Олена Шадловська та медична сестра Людмила Різун.
Шановний відвідувачу, Ви не зареєстровані.
Ми радимо Вам зареєструватися або увійти під своїм іменем

Новий коментар

І'мя:*
E-Mail:
Коментар:

Вітання

Нашій дорогій


Детальніше

Всі вітання


Оголошення та реклама


Всі оголошення

Голос Присеймів'я

Телефон/факс редакції: 0-46-35-21503
E-mail: golospris2017@ukr.net, golospris@i.ua
Skype: Голос Присеймів'я
Р/р: UA633808050000000026003588776 код: 02476103
МФО: 380805 ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» м. Київ.

Важливо

Передрук інформації дозволяється лише при розміщенні прямого посилання на оригінал.
Адміністрація сайту може не поділяти думку авторів публікацій і не несе відповідальності за матеріали.
^