» Хвилююча незабутня мить
Інформація до новини
  • Переглядів: 49
  • Автор: admin
  • Дата: 23-07-2021, 08:47
23-07-2021, 08:47

Хвилююча незабутня мить


Потяг Лисичанськ­Ужгород стрімко прибував на станцію Бахмач–Пасажирський. На платформі поодинокі пасажири, які зібралися в дорогу, зустрічаючі. Все ніби буденно і звично. Але ні, не цього дня. Потяг зупиняється, і на пероні гучно, патріотично та піднесено звучить Гімн України. Символічно та зворушливо промовляються слова: «Слава Україні – Героям слава!» На рідну землю ступає схвильований, зі сльозами на очах військовослужбовець служби по контракту Олександр Бідний, який три роки перебував у зоні проведення ООС.
А потім щирі привітання – запашний коровай на вишиваному рушнику, квіти, яскраві повітряні кульки, прапор України, плакат із написом: « Ласкаво просимо додому». І, звичайно, обійми, поцілунки, щирі слова подяки від рідних і друзів, сльози радості. Ця зворушлива подія до глибини душі пройняла Олександра Володимировича. Розчулила тата і та незабутня мить, коли донька вручила йому святий хліб ­ коровай. Серед численних гостей і Бахмацький міський голова Павло Шимко, який щиро потиснув руку військовослужбовця та подякував йому за патріотизм, добросовісне виконання громадянського обов’язку та побажав міцного здоров’я та сімейного благополуччя. Урочисту і святкову зустріч свого чоловіка влаштувала дружина Віра Олексіївна, яка, мабуть, найбільше хвилювалася за Олександра Володимировича, доки він захищав цілісність держави на сході, та чекала його повернення додому, до рідного сімейного гніздечка.

­ Ще з початку бойових дій на сході країни, відчував, що я повинен захищати батьківщину, що це мій обов’язок, який повинен виконати. Потім на війну пішов мій брат Петро, який боронить територіальну цілісність України вже 5 років, та нині займає посаду виконуючого обов’язки командира взводу матеріального забезпечення. А у 2018 році підписав контракт і я,залишивши тимчасово постійне місце роботи у ПЧ–14, ­ розповідає Олександр Володимирович, ­ щиро вдячний дружині, яка мене тоді підтримала, це додавало впевненості у правильності рішення.
За роки служби військовослужбовцю довелося чимало побачити та пережити. Працював він водієм­санітаром швидкої допомоги на другій лінії оборони. Але, як розповідає чоловік, йому неодноразово доводилося виїздити і на передову, аби евакуювати поранених та вчасно доставити їх у госпіталь. Автомобіль швидкої допомоги, на якому почав працювати Олександр Бідний, потребував серйозного ремонту. Тому він домігся дозволу керівництва та прибув цим автомобілем у Бахмач, щоб відремонтувати. На допомогу прийшли друзі, однодумці, спонсори. У гаражі атовця Вячеслава Бридкого власноруч відновлювали автомобіль. Цього не вдалося б зробити без допомоги Ігоря Булаха, підтримки Валентини Дудки, які перейнялися проблемою та допомогли фінансово. За короткий термін ремонт автомобіля швидкої медичної допомоги було завершено. Олександр Володимирович був впевнений, що у найвідповідальніший момент він його не підведе. Так і сталося – швидка безвідмовно працювала всі ці роки, а завдяки злагодженій роботі водія­санітара та медичних працівників врятовано чимало життів військовослужбовців. Олександр Володимирович добрим словом згадує і Юрія Копу, який у зону ООС надсилав медикаменти для якнайшвидшого одужання хворих та поранених захисників.
За роки служби Олександр Бідний душею прив’язався до побратимів, всі вони стали єдиною дружною родиною, навпіл ділили і радості, і біди. Говорить, що побувавши на війні, відбувається переоцінка цінностей, починаєш радіти зовсім іншим речам – простим і зрозумілим. ­ Живемо з надією, що невдовзі настане той день, коли почуємо таку бажану новину, що стало спокійно і тихо на сході нашої держави, що війна закінчилася. Дуже шкода, що чуємо нові постріли, які забирають знову і знову молоді життя. Але вірю, що перемога за нами, що ми відстоїмо незалежність і цілісність держави, ­ із впевненістю говорить військовослужбовець.
­ Чи сумували за домівкою, за друзями та рідними? ­ запитую у Олександра Володимировича.
­ Звичайно,що сумував. Щодня був подумки із ними, а по можливості телефонували один одному, вони мене морально підтримували та надихали, розповідали про життя на Батьківщині, повідомляли новини. Вдячний за це не лише дружині Вірі, а й тещі Валентині Олексіївні. Тепер звикатиму до мирного життя та згадуватиму побратимів, які залишилися на фронті, молитимуся за них та довгоочікувану перемогу, якої всі ми так прагнемо.
Інна МОЗГОВА.
Шановний відвідувачу, Ви не зареєстровані.
Ми радимо Вам зареєструватися або увійти під своїм іменем

Новий коментар

І'мя:*
E-Mail:
Коментар:

Вітання

Нашій дорогій


Детальніше

Всі вітання


Оголошення та реклама


Всі оголошення

Голос Присеймів'я

Телефон/факс редакції: 0-46-35-21503
E-mail: golospris2017@ukr.net, golospris@i.ua
Skype: Голос Присеймів'я
Р/р: UA633808050000000026003588776 код: 02476103
МФО: 380805 ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» м. Київ.

Важливо

Передрук інформації дозволяється лише при розміщенні прямого посилання на оригінал.
Адміністрація сайту може не поділяти думку авторів публікацій і не несе відповідальності за матеріали.
^