» Намистинка
Інформація до новини
  • Переглядів: 58
  • Автор: admin
  • Дата: 23-07-2021, 08:51
23-07-2021, 08:51

Намистинка

Славна дівчинка Олеся живе у місті. Цього року вона закінчила другий клас, навчалася успішно, її вчителька завжди ставить у приклад однокласникам за працьовитість, старанність, товариськість, зразкову поведінку. А ще вона класно малює квіти, пейзажі, пташок, звіряток та чарівну, добру Фею. Недаремно однокласники звуть її Олеся – добра Фея. Малюнки їхньої здібної подружки вже двічі експонувалися на загальношкільній виставці дитячої творчості. Гордяться нею і тато з мамою, дідусі і бабусі, вона добра помічниця у всіх домашніх справах.
У дівчинки є маленькі, віддані друзів, за якими вона завжди скучає, з братів наших менших і мускусна качечка Намистинка, котик Марсик, песик Рексик, маленька річкова черепашка Тоні і півник Петько, пір’ячко у якого лососевого кольору, розкішний червоний гребінець на голові, спів якого чути по усьому кутку села. Всі вони сьогодні радо зустріли свою маленьку подружку, яка приїхала на літні канікули, лестилися до неї, дякуючи за смачні гостинці, котрі полюбляли і якими щедро пригощала вона, привізши з собою. Спостерігаючи цю хвилюючу ідилію, радувалися за неї тато з мамою, бабуся і дідусь.
­
А де ж моя улюбленичка Намистинка?­ запитала вона схвильовано.
– Та щось не бачимо її вже з середини червня, ­ відповів дідусь.
­ Може лисичка її зобідила, чи хижий птах? – мовила Олеся.
­ Та ні, це неможливо,­ твердо відповів дідусь. – Огорожа всієї нашої садиби надійна, комар носа не просуне. Я впевнений,Намистинка твоя повернеться і побажає тобі веселих канікул, ­ посміхнувся дідусь. заспокоювали свою донечку і тато з мамою. І все ж, дівчинку не полишала тривога за долю любої качечки. Вона постійно з тривогою дивилася на стежинку, яка пролягла від садиби до садка, сподіваючись, що ось­ось з’явиться її улюбленичка – мандрівничка.
Вечорами, у ліжечку, вона згадувала, як минулого літа мускусна качка на прізвище Крячка вивела аж 12 каченяток, вони були здоровенькі, метушливі і лише одне було слабеньке, кволе, втомлювалося, присідало часто. Ой, як стало жаль Олесі цього маленького створіння, пухнастеньку, жовтого кольору кульку, з темними плямами на бочках, грудці і голівці. Вона дала собі слово, що не залишить каченятко в біді. Підтримали її у цьому дідусь з бабусею: обладнали ящичок з м’якою підстілкою. Щогодини, щохвилини дівчинка турбувалися за каченятко, зігрівала його у своїх долонях, бережно притискала до своїх грудей, гладила і цілувала в голівку. А дідусь навіть їздив до райцентру, щоби купити у ветаптеці вітамінів та спеціального комбікорму. Поволі, та завдяки постійній турботі дорослих і, в першу чергу Олесі, каченятко набиралося сил, поправлялося, підростало, стало рухливим, спілкувалося зі своїми братами і сестричками, з неабияким апетитом їло кавун, помідори, комбікорм, зелень, а за делікатес смакувало дощових черв’ячків. Воно досить помітно підросло, його пір’ячко шоколадного кольору виблискувало на сонечку, а на грудях чітко було видно три біленькі пір’їнки, що робило їх схожими зі разком намиста. Отож і назвала Олеся свою улюбленичку – Намистинкою. Закінчилися тоді канікули, а Олесі так і не хотілося розлучатися з намистинкою, полюбила вона її, добра дівчинка, з милосердним сердечком, та школа кликала до 2 класу. Вже після Нового року зателефонував Олесі дідусь й повідомив, що придбав у знайомого фермера мускусного красеня селезня і назвав його Мускусиком, а ще додав, що Намистинка, як і вся її родина, полюбила його, і він став справжнім лідером для них!
Ось з цими приємними спогадами вона заснула, а перед ранком їй приснився дивний сон – чарівна фея, героїня її малюнків, мовила лагідним голосом: – не плач, не журися, Олесечко, добра дівчинко, твоя намистинка жива­здорова, чекай на неї сьогодні, а прийде вона не сама до тебе. З ким, побачиш! схвилював дівчинку віщий сон. Проснулася, вмилася, почистила зубною щіткою зубки і вийшла на подвір’я, глянула, а воно все було щедро закосичене ранковим літнім сонечком, натхненно співав Петько, мовляв подивись, дівчинко, як тут казково, який гарний день буде і підтвердив: Кукаріку! Кукаріку! О! І так продовжував співати безупину.
Дивилась дівчинка і радувалося її серденько сріблястій вранішній росі, квітуючим білим акаціям, які ще після війни посадив її дідусь­фронтовик, милувало зір море троянд, лілії розкривали свої жовто­оранжеві пелюстки, квітували всіма кольорами веселки тендітні петунії, гойдали голівками білі ромашки…
Було чути їй як літають, гудуть турботливі бджілки­трудівниці, збираючи акацієвий нектар, їм зручно, акації поруч з дідусевою пасікою, летіти близько, крильця збережуться…
Невдовзі дідусь покличе Олесю допомогти: вона буде підносити до медогонки рамки, соти яких вщерть заповнено акацієвим цілющим медом, а ще дідусь дозволить їй крутити ручку медогонки­ яке то для неї задоволення!
Після медозбору бабуся запросить її з дідусем відвідати вареників з вишнями і смородиною і всі вони вмокатимуть їх у креманку зі свіжим солодким­солодким медком. Ото буде смакота! Від світлих думок, від небаченої краси земної сердечко дівчинки співало, та враз думки за намистинку, як вона скучила за нею! І покотилися, щедро сльози по її смаглявих щічках. Погляд вона перевела на стежинку, що вела в садок, обрамлену з боків чубатим споришем, і не повірила своїм оченятам: стежкою гордо прямувала її Намистинки, біліли на сонечку три пір’їнки – намистинки на її грудях, а позаду неї весело чимчикували її синочки і донечки, Олеся нарахувала аж десяток діточок. Цю неповторну ідилію вона запам’ятає, певно, на все життя. Яка то була радість! І знову слізки, та вже радості, щедро покотилися з її карих оченят. вона підійшла до Намистинки, погладила її по голівці, бережно доторкнулася до намистинок, привітала її миле, молоде сімейство. Попереду у неї ще стільки радісних днів канікул, скільки добрих пригод, міцної дружби з Намистинкою, Марсиком, Рексиком і Тоні, шибеником Петьком…
вона обов’язково намалює картину, на якій зобразить любу намистинку, з її «командою» і, певно, дасть назву їй – «Повернення», а ще намалює добру Фею на тлі безмежного моря квітів і білих акацій.
Щасти тобі, славна дівчинка Олеся!
Євген НІКОЛЕНКО.
Шановний відвідувачу, Ви не зареєстровані.
Ми радимо Вам зареєструватися або увійти під своїм іменем

Новий коментар

І'мя:*
E-Mail:
Коментар:

Вітання

Нашій дорогій


Детальніше

Всі вітання


Оголошення та реклама


Всі оголошення

Голос Присеймів'я

Телефон/факс редакції: 0-46-35-21503
E-mail: golospris2017@ukr.net, golospris@i.ua
Skype: Голос Присеймів'я
Р/р: UA633808050000000026003588776 код: 02476103
МФО: 380805 ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» м. Київ.

Важливо

Передрук інформації дозволяється лише при розміщенні прямого посилання на оригінал.
Адміністрація сайту може не поділяти думку авторів публікацій і не несе відповідальності за матеріали.
^