» Вірю, що перемога за нами
Інформація до новини
  • Переглядів: 600
  • Автор: admin
  • Дата: 4-08-2022, 08:57
4-08-2022, 08:57

Вірю, що перемога за нами

Вихідний суботній день 30 липня видався теплим і сонячним. Щасливішим і водночас щемним він був для військовослужбовця Збройних Сил України Владислава Басанця, який прибув додому, аби побачитися із рідними, відволіктися він нелегких воєнних буднів. День зустрічі з рідними людьми, друзями, сусідами не можна назвати звичним і буденним, - це ніби своєрідне свято , адже декого із дорогих Владиславу людей він не бачив декілька довгих років. Зворушений до сліз чоловік підходить до свого будинку, спочатку не вірить, що всі ці почесті на його честь. Символічно звучить Державний Гімн України, зворушливо промовляються слова : «Слава Україні – Героям слава!» А потім - щирі привітання, квіти, яскраві повітряні кульки, прапор України, і, звичайно, обійми, поцілунки, щирі слова подяки від рідних і друзів, сльози радості, фотографування на добру згадку. Зустрічаючі дякували Герою за патріотизм, добросовісне виконання громадянського обов’язку та бажали міцного здоров’я, благополуччя, якнайшвидше повернутися додому із перемогою.
Урочисту і святкову зустріч Владислава влаштували сестра із чоловіком та дітьми Артемом та Кірою, батько, тітка, які, мабуть, найбільше хвилюються за нього , доки він захищає нашу країну , та чекають його повернення додому, до рідного сімейного гніздечка. Мама Владислава нині перебуває за кордоном, тому не змогла міцно обійняти свого сина, але вона завжди у думках поряд зі своєю кровиночкою, молиться за нього та його побратимів і вдень, і вночі.
Владислав Басанець народився у місті Бахмач. Закінчив Бахмацьку ЗОШ № 1.
- Завжди був добрим, відповідальним хлопцем, небайдужим до чужої біди, - говорять про нього сусіди, на очах яких підростав та мужнів юнак. – Пам’ятаємо, як він приносив додому покинутих кошенят, адже не міг залишити їх просто на вулиці. Пам’ятає про це і Владислав. - Так, було таке,- говорить усміхаючись, мені було їх дуже шкода, тому забирав додому і дуже просив бабусю, аби тваринка залишилася жити у нас, обіцяв доглядати і годувати. Кота Барсика забрав із вулиці, коли мені було років 13-14, він у нас довго прожив, був моїм любимчиком, а коли я пішов на війну, він зійшов з дому .
- Ще з початку бойових дій на сході країни відчував, що я повинен захищати батьківщину, що це мій обов’язок, який повинен виконати, розповідає захисник. – Тому у 2014 році став на захист своєї держави добровольцем, згодом підписав контракт та продовжував наближати нашу перемогу, а вже потім була мобілізація – і я знову став на захист України. Щиро вдячний своїм рідним, які мене тоді підтримали і підтримують до тепер , це завжди додавало впевненості у правильності рішення.
За роки служби військовослужбовцю довелося, звичайно, чимало побачити та пережити. Про це він говорить неохоче, всі ті жахіття назавжди залишаться у його пам’яті, але пригадувати ті випадки дуже важко, від цього нестерпно боляче і до того його згорьованій душі. Найстрашніше, коли гинуть товариші, віддаючи свої молоді життя заради миру, до останнього подиху виборюючи перемогу.
За роки служби Владислав душею прив’язався до побратимів, всі вони стали єдиною дружною родиною, навпіл ділять і радості, і біди. Говорить, що побувавши на війні, відбувається переоцінка цінностей, починаєш радіти зовсім іншим речам – простим і зрозумілим. - Живемо з надією, що невдовзі настане той день, коли почуємо таку бажану новину, що стало спокійно і тихо, що війна закінчилася. Дуже шкода, що знову і знову чуємо невтішні новини, обстріл територій, ракетні удари, які забирають молоді життя. Але вірю, що перемога за нами, що ми відстоїмо незалежність і цілісність держави і все буде Україна! - із впевненістю говорить військовослужбовець.
- Чи сумували за домівкою, за друзями та рідними, адже Ви майже 9 років захищаєте цілісність та незалежність нашої держави? - запитую у Владислава Ігоровича.
- Звичайно,що сумував. Щодня був подумки із ними, а по можливості зідзвонювалися, вони мене морально підтримували та надихали, розповідали про життя на Батьківщині, повідомляли новини. Вдячний їм за це. Нині я вдома, хочеться багатьох побачити, поговорити. Ідучи рідним містом, яке, до речі змінилося на краще за роки моєї відсутності, зустрічаю знайомих, декого не впізнаю, хтось не впізнає мене… Але потім вдивляємося один одному в очі, і відразу обійми, теплі слова, приємні спогади. Це, звичайно, гріє душу. Дні, коли перебуваю вдома, летять дуже швидко , але подумки я із побратимами, які залишилися на фронті, молюся за них та довгоочікувану перемогу, якої всі ми так прагнемо.
Владислав Басанець має багато планів і задумів на майбутнє, мріє про власну сім’ю, яка неодмінно буде жити у мирній та квітучій Україні. Тож твердо віримо і бажаємо , щоб мрії нашого захисника якнайшвидше здійснилися. Слава Україні! Слава її Героям, які наближають перемогу!
Інна МОЗГОВА.
Шановний відвідувачу, Ви не зареєстровані.
Ми радимо Вам зареєструватися або увійти під своїм іменем

Новий коментар

І'мя:*
E-Mail:
Коментар:

Вітання

Нашій дорогій


Детальніше

Всі вітання


Оголошення та реклама


Всі оголошення

Голос Присеймів'я

Телефон/факс редакції: 0-46-35-21503
E-mail: golospris2017@ukr.net, golospris@i.ua
Skype: Голос Присеймів'я
Р/р: UA633808050000000026003588776 код: 02476103
МФО: 380805 ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» м. Київ.

Важливо

Передрук інформації дозволяється лише при розміщенні прямого посилання на оригінал.
Адміністрація сайту може не поділяти думку авторів публікацій і не несе відповідальності за матеріали.
^