Митченки – мальовниче село, розташоване неподалік річки Сейм. Населений пункт має давню історію. Перша письмова згадка датується 1636 роком. А освічені та працьовиті митченківці прославили свою малу батьківщину. З 1836 до 1917 тут діяв завод по виливанню церковних дзвонів. Його засновником був місцевий житель , колезький реєстратор Никифор Котляр. Пізніше справу батька продовжили сини Федір та Григорій. Щорічно на заводі виготовлялося від 30 до 35 дзвонів. В кінці ХІХ ст. це був один із двадцяти п’яти дзвоноливарних заводів Російської імперії. Власники виробництва дуже дорожили честю заводу. Про це свідчать листи замовників, в яких підкреслюється висока якість виробів. Ім’я іще одного митченківця стало відомим в усьому світі. Це славетний бджоляр Петро Прокопович. Саме він у 1814 винайшов перший у світі рамковий вулик, який давав можливість одержувати чистий сотовий мед без попереднього знищення бджіл. А в 1828 заснував у Митченках першу у Європі пасічницьку школу. Згодом , в зв’язку з погіршенням природних умов для ведення бджільництва, школу перенесено до Пальчиків.
Як же живуть нащадки славних земляків, довідалась, побувавши у відрядженні у Митченках. Однією з проблем, з якою я стикнулась, є відсутність прямого сполучення з райцентром.
Така проблема у нас існує давно. Наш маршрут економічно невигідний. Тож добираємося з пересадками, спочатку доїжджаємо до Батурина, а звідти автобусом або попутним транспортом до Бахмача. Через село проходить траса міжобласного значення, розповідає Митченківський сільський голова Людмила Рибальченко.
За останніми даними в селі проживають 905 чоловік, нараховується 376 будинків. З роботою в Митченках,як і в більшості українських сіл, проблема. Виручає місцеве сільгосппідприємство «Нива». В сезон тут працює понад 100 чоловік і майже всі місцеві. Та і загалом підприємство надає велику допомогу селу в рахунок виконання соціальної угоди.
Ми багато років вже не маємо проблем з чисткою доріг, говорить Людмила Вікторівна. – Тільки впав сніг, відразу дороги розчищає СТОВ «Нива». Та й загалом, за чим звертаюсь до керівника, нині депутата районної ради Бориса Собори, він жодного разу не відмовив. Завжди намагається допомогти. Опікується господарство і соціальною сферою села.
Цього дня в сільській раді було людно, адже СТОВ «Нива» укладає з власниками паїв додаткові угоди , збільшуючи плату за пай.
Згадує, як працювала на різних роботах в господарстві Ганна Дмитрівна Коросташівець. Вона саме прийшла до сільської ради укласти угоду.
Тоді було багато працівників у колгоспі, важко працювали, розповідає жінка. – Сама я трудилась і муляром, і штукатуром, і на висоті доводилося роботи виконувати. А потім перейшла працювати до СТОВ «Нива». Дякуючи цьому, і отримала пай. Допомагає в оформленні документів секретар сільської ради Надія Полішко, яка, як відзначає сільський голова, відповідально ставиться до виконання своїх обов’язків. Вже понад 10 років вона працює в сільській раді (фото5).
Зустрілась з депутатом Митченківської сільської ради Юрієм Журавлем (фото 6). Юрію Вікторовичу односельці втретє виявили довіру та обрали його представляти свої інтереси в сільській раді, адже знають, що він душею вболіває за долю рідного села. 13 років чоловік працює лісником в «Агро ДП «Бахмачрайагролісництво». Опікується він лісовими масивами Красненської та Митченківської сільських рад.
Природа, як жінка. Її потрібно любити і оберігати, говорить лісник. До своєї професії він ставиться з любов’ю. Взимку займається підгодівлею тварин, слідкує за збереженням лісомасивів. Багато, мабуть, лісових казок розповідає Юрій Вікторович своєму чотирирічному внучку Микитці, адже спілкування з природою залишає добрий слід у серці.
Сільський голова, як і належить господарю, супроводжує мене до місцевої школи. Дорогою продовжуємо розмову про життя громади. Людмила Вікторівна розповідає про плани на майбутнє. Дізнаюсь, що в Митченках встановлено дитячий майданчик, завершено ремонт кімнати виставкового залу сільського Будинку культури, яку планують використовувати під спортивний зал для учнів місцевого НВК. Та ще багато необхідно зробити. Дороги потребують ремонту, хоча деякі частково підсипані, та це не вирішує проблеми. Потрібно організувати вивіз сміття, для чого вже зроблено проект сміттєзвалища. Немає в селі і вуличного освітлення. Тож завдань, які ставить перед собою Людмила Рибальченко, вдосталь.
Де б не доводилося бувати, завжди намагаюся зайти до навчального закладу, адже по стану, в якому перебуває школа, можна завжди, майже безпомилково, побачити ставлення до закладу місцевих керівників та рівень життя громади. У Митченківському НВК навчаються 75 учнів та 17 дітей у дошкільній групі «Калинонька».
У травні 2001 р. основне приміщення школи згоріло, отож на даний час навчання проводиться в декількох приміщеннях, розповідає директор школи Світлана Наумчик, яка працює на цій посаді з 2011 року. За фахом Світлана Іванівна вчитель фізичної культури та основ здоров’я. Тож не дивно, що навчальний заклад має непогані результати зі спорту. Розвивають тут пішохідний туризм, грають в шахи, теніс. З футболу шкільна команда в районі виборола сьоме місце.
Сподіваємось, що незабаром увійдемо в нове приміщення спортивної зали, говорить директор. Тож маємо надію, що спортивні результати стануть ще вагомішими. Зі шкільних предметних олімпіад також маємо непогані результати.
У НВК 17 педагогічних працівників. Працюють у начальному закладі і молоді педагоги з інших населених пунктів. Вчителі інформатики Олександр Рибець та історії і права Віктор Філоненко із Красного. Олександр Хільчевський, вчитель географії і біології, із Бахмача. Вчитель англійської мови Наталія Маслакова із Конотопа (фото1). Що люблять учні молодих вчителів, пересвідчилась на перерві, коли всі вони зібралися в класі інформатики, щоб поспілкуватися.
Температурного режиму тут дотримуються. В цьому році завдячуючи сільській раді та батькам провели повну реконструкцію приміщення для зберігання палива.
Поруч – шкільний город і сад, де в пору працюють вчителі і учні. Минулого року зібрали гарний урожай городини. Роблять заготовки на зиму, варять компоти, сушать фрукти, щоб зекономити кошти на придбання інших потрібних продуктів харчування.
Ми готуємо комплексні обіди. Намагаємося урізноманітнити раціон учнів. Найбільше подобаються школярам оладки, розповідає Світлана Іванівна.
У дошкільній групі «Калинонька» малеча різного віку. Багато серед них братиків і сестричок. Вітають всіх відвідувачів гарним віршиком, який відразу піднімає настрій гостям. Всі привітні, наперебій розповідають про свої дитячі враження. Видно, що сільський голова тут частий гість, адже зустрічає її малеча, як давню знайому. Дошкільна група працює вже три роки. Тож перші її випускники навчаються вже в другому класі та мають непогані результати в навчанні (фото 2).
Також цього дня зустрілася з митченківцями, які славлять своєю відданістю і патріотизмом рідний край. Це військовослужбовці, які несли службу в зоні антитерористичної операції: Олександр Головешко та Юрій Дяченко (фото 4). Олександр працює завгоспом у стаціонарному відділенні Бахмацького районного територіального центру (надання соціальних послуг) села Митченки. На службі також допомагав людям, служив санінструктором. Довелося чоловіку пережити та побачити чимало. У військових умовах навчався допомагати пораненим, надавав медичну допомогу місцевому населенню, адже був період, коли з медиків на блокпосту був тільки Олександр. Демобілізували військового у березні 2015 року. Пізніше повертався до рідного села Юрій. 2 жовтня зустрічали свою найріднішу людину на вокзалі дружина та донька військовослужбовця, які з нетерпінням чекали на його повернення понад рік. Ніс службу він у Щасті, та про це говорить неохоче.
Головне, що я повернувся на обох своїх, говорить чоловік.
Час мого відрядження злетів швидко. Повертаюся до редакції з позитивними враженнями від спілкування зі щирими та працьовитими людьми. І хоча невирішених проблем в селі ще багато, є надія, що вони будуть вирішені. А історія села продовжуватиме збагачуватись новими досягненнями славних митченківців.
Наталія Корень.