» Обірвалася життя струна
Інформація до новини
  • Переглядів: 2 016
  • Автор: admin
  • Дата: 5-02-2016, 10:53
5-02-2016, 10:53

Обірвалася життя струна

29 січня минув рік,як захищаючи  територіальну цілісність  своєї Батьківщини, обірвалося молоде життя  взірцевого офіцера, командира штабної роти  3-го  механізованого батальйону 24-ї окремої механізованої  Залізної бригади імені Данила  Галицького  капітана Олександра Михайловича  Пащенка із смт  Дмитрівки.  Минув час, але його родина , зокрема,  мама Ольга  Борисівна, тяжко переживає  непоправну  втрату.  ГіОлександр Пащенко  народився  25 листопада  1982 року.  Маленький Саша зростав енергійним, життєрадісним хлопчиком, із нестримною цікавістю  та жагою пізнання.  Щасливі батьки  не могли  натішитися  своєю дитиною.  Та коли Олександру виповнилося  2 роки , тяжке горе спіткало родину.  Помер його батько.  Тож з дитячих років  хлопчик був опорою  та надією  для своєї матері.  Старанно навчаючись  у  Дмитрівській школі, він  успішно поєднував  уроки із заняттями спортом, допомогою  по господарству та розвагами з однолітками.  Врівноваженим, доброзичливим, відповідальним, готовим  завжди підставити своє плече Олександр назавжди  залишився у пам’яті  своїх друзів, однокласників, вчителів і просто  пересічних людей, які  знали хлопця.
Однокласник та друг  Сергій Яснопольський говорить, що  разом  із Сашею  пройшли їхні дитячі  та шкільні роки.
- Ми були  ніби брати. Разом вирішували проблеми, ділили навпіл перемоги та поразки.  Адже   товаришували  ще з дитячого  садочка.  Пам’ятаю Олександра, як позитивного чоловіка, який завжди  відстоював справедливість і допомагав людям.  Після закінчення  школи  ми постійно підтримували  зв’язок.  А коли він дізнався, що я відбуваю  у зону АТО без екіпіровки, то відразу ж подбав  про мою  безпеку – вислав  усе необхідне  спорядження.
З шкільних років Олександр Пащенко  мріяв про армію.  Його вабила військова форма, зразкова дисципліна, високі почуття  громадянського обов’язку.  Після закінчення школи  твердо вирішив  пов’язати свою долю  із військовою службою.  Дитяча мрія втілилась в життя.  Він став студентом Одеського  інституту сухопутних  військ. Не зчувся, як  швидко промайнули  роки навчання. Здобувши вищу освіту, за направленням Олександр  Пащенко свою трудову  діяльність  розпочав  у м. Яворові Львівської області.  Зарекомендував себе ініціативним, кваліфікованим, комунікабельним, щирим патріотом своєї держави.  Його любили рідні, поважали колеги, цінували друзі.  Проживаючи у  Яворові, Олександр Михайлович  дбав про своїх рідних, часто телефонував  до мами та молодшої сестри, а під час відпустки приїжджав у гості.
- Це була така радість для нас, - зі сльозами  на очах  пригадує  Ольга Борисівна. – Не могли наговоритись, надивитися. Все  розпитували про його життя, роботу.  Саша завжди усміхнений, ніколи ні на що не  скаржився, не нарікав.  Говорив, що все  у нього добре.  Коли розпочалися військові дії в зоні АТО, у материнське серце закралася тривога.  Знаючи характер свого сина,   відчувала, що  її Саша в перших рядах буде боронити свою Батьківщину. Вона не помилилася. З перших днів  війни Олександр Пащенко відбув на схід  України.  Передати словами  біль  і тривогу   матері  неможливо.  Зателефонує син – почує рідний голос – лише тієї миті  відлягало від серця.  Згодом Олександр  приїхав  у відпустку, але настав час знову повертатися. Він залишався вірним  присязі,   українському  народу, окрім того, не міг  залишити своїх  хлопців, з якими був  на передовій та здружився, а така  дружба  на війні дорого  цінується.  Невдовзі капітан Олександр Пащенко  знову відбув на схід.
Біда сталася 24 січня у Кримському Луганської області.  За словами бойового  побратима  Ростислава, того дня було дуже холодно, тож хлопці вирішили  встановити буржуйку у підвалі будівлі, де зупинилися військовослужбовці.  – Я вийшов  на перший поверх, аби вивести димохідну трубу  і раптом почув  вибух.  Це розірвалася ворожа міна. ударною хвилею мене  відкинуло з підвіконня у другу кімнату.  Незважаючи на те, що був контужений, кинувся  на допомогу пораненому начальнику  батальйону зв’язку. Раптом закривавлений, пронизаний осколками  у будівлю забіг командир Олександр Пащенко.  Виконуючи військовий обов’язок, він отримав  тяжке поранення. 
На лікування його відправили у Лисичанськ, а згодом транспортували до Харківського  військового шпиталю, де 29 січня серце  зразкового офіцера, який щиро вболівав за долю України,зупинилося.  На жаль, коротке життя  відміряла йому доля.  Багато планів та  задумів так  і не втілив  він у життя.  Поховали мужнього капітана  на  малій батьківщині  у смт  Дмитрівці. Пройшов час, але  незгасимий  біль  не полишає  душі,  не висихають  сльози жалю  на обличчях  рідних.
Аби віддати шану пам’яті Герою  Олександру Пащенку, згадати його подвиг, біля його могили зібралися  заступник голови  райдержадміністрації Галина Рибальченко, депутат районної ради Людмила Рамот, Дмитрівський селищний голова  Станіслав Ковтун, рідні, бойові побратими, однокласники, односельці, друзі. не стримуючи сліз, присутні хвилиною  мовчання та покладанням квітів  вшанували пам’ять  полеглого патріота.  Поминальну панахиду  відправив  священик із Яворівщини. Зворушливий власний вірш, який продекламував  Станіслав Ковтун, присвячений капітану Збройних Сил  України Олександру Пащенку, не                 залишив нікого байдужим:
«...обірвалася життя струна,
погасло сонечко далеко  за горами.
Звідтіль  дороги  вже нема,
Немає й сина більше в мами...»
Багато теплих слів  говорили про загиблого  військовослужбовця  односельці, друзі, бойові побратими, представники влади.  Особливо запали в душу слова  сержанта  Михайла Мака: «У Олександра не було слова «ні» або «не можу».  Він допомагав кожному, хто цього потребував.  Це настільки доброзичлива людина, що його загибель  здається безглуздям.  Та,   напевно,  правду    говорять, що війна забирає  найкращих.  Для всіх нас він назавжди залишиться прикладом  мужності, справжнього героїзму та патріотизму.  Сьогодні у пам’яті спливає епізод, коли там, на сході,  ми проїжджали Дмитрівку, Олександр говорив, що і його рідне село  має таку назву. У той момент Олександр Михайлович  запросив мене на гостину до своєї малої батьківщини. І ось  через рік я, дійсно, у його селищі Дмитрівка, але зовсім з іншої нагоди», - зі сльозами на очах  говорив Михайло.
Закінчився зворушливий захід  патріотичним виконанням  Державного Гімну та скандуванням : «Слава Україні!», «Героям слава!», «Герої не вмирають!»
У цей час, на небі   крізь хмари пробилося і засяяло сонечко. Це ніби знак, що Олександр спостерігає  з небес і запевняє, що все буде добре.
Свої співчуття мамі Героя  Ользі Борисівні  висловила заступник  голови райдержадміністрації  Галина Рибальченко та щиро подякувала за  виховання       сина – гідного громадянина України.
Указом Президента України від 4 червня 2015 р. №311\2015 «Про відзначення державними нагородами України» за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті  державного суверенітету та територіальної цілісності  України, вірність військовій присязі капітана Олександра Пащенка нагороджено орденом  Богдана Хмельницького  ІІІ ступеня (посмертно);  відповідно до Указу Президента України від  15.05.2014р.  № 480/2014 особам офіцерського складу , які загинули  в ході проведення  антитерористичної операції та виявили при цьому  мужність та героїзм, присвоєно чергове військове звання посмертно: майор капітану  О.М.Пащенку.
Герої не вмирають! Вони живуть у нашій  пам’яті вічно. І коли закінчиться ця війна, нехай усі пам’ятають, якою ціною український народ відстоював мир.  За нього кров’ю і життям  заплатив і наш земляк із Дмитрівки офіцер Олександр  Михайлович Пащенко.

Світлана Кириленко.

Шановний відвідувачу, Ви не зареєстровані.
Ми радимо Вам зареєструватися або увійти під своїм іменем

Новий коментар

І'мя:*
E-Mail:
Коментар:

Вітання

Нашій дорогій


Детальніше

Всі вітання


Оголошення та реклама


Всі оголошення

Голос Присеймів'я

Телефон/факс редакції: 0-46-35-21503
E-mail: golospris2017@ukr.net, golospris@i.ua
Skype: Голос Присеймів'я
Р/р: UA633808050000000026003588776 код: 02476103
МФО: 380805 ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» м. Київ.

Важливо

Передрук інформації дозволяється лише при розміщенні прямого посилання на оригінал.
Адміністрація сайту може не поділяти думку авторів публікацій і не несе відповідальності за матеріали.
^