Інформація до новини
12-02-2016, 08:55
100-річчя відзначила Ксенія ГорлачПочесну когорту довгожителів Бахмаччини нещодавно поповнила Ксенія Юхимівна Горлач з села Гайворон, яка 7 лютого відзначила свій 100-літній ювілей. Привітати гайворонську довгожительку завітали голова районної ради Віталій Кочерга, керівник апарату райдержадміністрації Тетяна Швидченко, секретар Гайворонської сільської ради Валентина Шокун. Вони побажали Ксенії Юхимівні здоров’я, благополуччя, Божої благодаті та вручили квіти та подарунки. Не бракує уваги та любові літній жінці і від родини. Вже 11 років вона проживає із сім’єю внучки Світлани, яка оточує її турботою та піклуванням. Спілкуючись із родичами Ксенії Юхимівни Горлач, голова районної ради Віталій Кочерга поцікавився проблемними питаннями родини і в разі потреби запропонував допомогу у їх вирішенні. Як говорять у народі: « У житті, як на довгій ниві». Усякого за ціле століття довелось пережити Ксенії Юхимівні. Пізнала вона тяжкі роки голодомору, воєнного лихоліття , післявоєнної відбудови країни. Та попри всі складнощі життя, вона завжди випромінювала оптимізм та мала гарне почуття гумору, а головне була мудрою, поміркованою і справедливою до людей. Попри свій поважний вік гайворонська довгожителька ще донедавна давала собі раду, поралася по господарству, гляділа правнуків, але роки беруть своє. Нині Ксенія Юхимівна має слабке здоров’я. Як говорить її невістка: «Зараз все є – і хліб, і до хліба, тільки ось здоров’я колишнього у матері немає». Народилася Ксенія Юхимівна Горлач 7 лютого 1916 року у с. Гайвороні. у родині, де виховувалось троє дітей, Ксенія була найменшою. Її дитинство нічим не відрізнялось від дитячих років її однолітків. Змалку батьки привчали дівчину до праці. вона вміла робити все, що потрібно було майбутній сільській господині. До школи вона не ходила, самотужки опановувала грамоту, навчилася писати та читати. Згодом молода та вродлива дівчина зустріла свою долю –статного парубка Федора Семеновича , який зазнав розкуркулення. Шукаючи кращого життя, молодята поїхали до Одеси, але й там не шанували сина куркуля. Тож довелося повертатися на малу батьківщину , у Гайворон. Облаштувавши стареньку хатину, подружжя зажило в мирі та злагоді. Та сімейне щастя зруйнувала війна. У 1943 році Федір Семенович пішов на фронт і вже не повернувся до рідної домівки. У 37 років Ксенія Юхимівна залишилася вдовою із сином Іваном на руках. Тяжко було, але вольова жінка не занепадала духом. Важко працювала на землі. Сама побудувала хату та дала путівку у життя сину Івану. 16 років свого нелегкого життя Ксенія Юхимівна сумлінно трудилася дояркою у місцевому колгоспі, за що має чимало нагород. Пізніше працювала у ланці. За словами родичів, нелегкі роки життя жінки наклали свій відбиток на її вольовий характер . Про цінність хліба вона говорить і нині. Вважає, що це найдорожче багатство та святиня українського народу. Запорукою довголіття рідні ювілярки вважають оптимізм, працьовитість, любов до людей та народної пісні. І звісно ж, те, що все життя Ксенія Юхимівна прожила в селі, працювала на свіжому повітрі, харчувалась тільки натуральними продуктами. До речі, серед улюблених страв літньої жінки – виключно українські – борщ, м’ясо, налисники, вареники тощо. Та по-особливому вона шанує та любить хліб. Хто знає, можливо саме в кулінарних уподобаннях ювілярки й криється ще один секрет її довгих років життя. Саме такий поважний вік довжиною в століття є справжнім дарунком долі, можливістю передати доб-рі справи наступним поколінням, навчити життєвим мудростям та цінностям. Тож нехай примножується число довгожителів серед щирих душею земляків. Світлана Кириленко.
Назад
Коментарів: 1
Шановний відвідувачу, Ви не зареєстровані. Ми радимо Вам зареєструватися або увійти під своїм іменем |
Оголошення та рекламаВсі оголошення |