» Хрещення вогнем
Інформація до новини
  • Переглядів: 334
  • Автор: admin
  • Дата: 22-04-2016, 14:56
22-04-2016, 14:56

Хрещення вогнем

 

Нині кращі сини України мужньо стали на захист своєї Батьківщини. Це без перебільшення справжні герої, які живуть сьогоднішніми реаліями війни та вірою в перемогу.

Наш земляк Руслан Русин ще років два тому й гадки не мав, що потрапить на війну в Україні, але, коли нахабний ворог намагається розколоти нашу державу, він не вагаючись, пішов відстоювати рідну землю. До того ж чоловік мав досвід строкової служби у лавах Збройних Сил України, присягав на вірність державі.

Народився і виріс Руслан Русин у с. Веселому Григорівської сільської ради. У звичайній сільській родині окрім хлопця виховувалась старша сестра Людмила. Змалку дітей привчали до праці та навчали з повагою ставитися до людей. Закінчивши місцеву школу, Руслан вступив до Конотопського ПТУ, здобув професію електрика. Трудовий шлях розпочав у місцевому колгоспі. Потім працював на будівництві у м.Києві, але згодом повернувся у рідне село, пішов на роботу до місцевого фермера. Коли в Україні оголосили першу хвилю мобілізації, Руслану Русину прийшла повістка.

Не гаючи часу, чоловік з’явився до райвійськкомату. І вже наступного дня його разом з іншими мобілізованими, відправили у навчальний центр до Гончарівська.

­ Ми проходили військову підготовку, бойове злагодження. Дивувало те, що серед нас були люди, які ніколи не тримали у руках зброю, але кожен тут отримав свою армійську посаду, на якій учився працювати , ­ розповідає військовослужбовець.

Після декількох місяців навчань військове керівництво повідомило про поїздку в зону антитерористичної операції. Були такі, що відразу відмовилися, адже здогадувалися, що це може бути квиток в один кінець. Та це не про нашого земляка. Він не звик ховатися за спинами інших та скаржитися, він залишався вірним військовій присязі, так його виховали батьки. Багато хто із військовослужбовців навіть не вірив, що встигне взяти участь у справжніх бойових діях, сподіваючись, що вій­на буде короткою.

7 липня 2014 року Руслан Русин у складі першої танкової бригади батальйонно­тактичної групи другої механізованої роти прибув у с.Дмитрівку Луганської області. Через пару днів військово­службовці дістались Трьохізбенки. Звідти виїжджали на блокпости, брали участь у бойових діях. Саме там відчули, що таке мінометний обстріл. Сліди руйнівної та безжальної війни були помітні скрізь: розбомблені будівлі, дороги, довкола все вигоріло. Люди виснажені, скаржаться на нестачу продуктів. Українські солдати допомагали їм харчами, давали медикаменти. Зустрічалися й такі, що підтримували сепаратистів. Об’їхавши майже всю Луганську область, Руслану неодноразово доводилось дивитись в очі смерті. Справді, який характер, які нерви потрібно мати, аби кожного дня, пересиджуючи артобстріли у бліндажах, годинами дивитись одне одному в очі і розуміти, що твоє життя залежить від того, куди впаде снаряд. Словом, на війні часто вся надія лише на Бога.

­ Найважче було у Луганському аеропорту, ­ поринає у спогади мій співрозмовник, – шквали ворожого вогню практично не припинялися. Крики, стогін, кров, але визвольний дух не падав, а навпаки ­ зміцнювався, як і чоловіча дружба. Чимало там полягло українських солдат, ще більше поранених і контужених. Було,як у пеклі. Шкода хлопців, яким так і не судилося звідти вибратися. А вони так хотіли жити, сподівалися повернутися до своїх родин після того, як звільнять Батьківщину від окупантів.

За час перебування у зоні АТО наш захисник часто опинявся у небезпеці. Згадує, як у Шишковому їх атакували ворожі війська. Вони потрапили в оточення, відступати було нікуди. Нещадним вогнем україн­ських військових накривали з усіх боків, а допомоги – жодної, оскільки армія вже відійшла. Волею долі з цієї пастки вдалося вибратися лише половині наших захисників.

­ Куди необхідно рухатися ми не знали. Це була ніч, загроза знищення чатувала на кожному кроці, адже ми були в тилу противника. Поклавшись на власну інтуїцію, самостійно шукали шляхи відходу. На жаль, дива не сталося, біда нас не оминула. Натрапивши на ворожий блокпост, ми втратили чотирьох побратимів. Іншим вдалося вирватися.

Рухались до м.Щастя, орієнтиром було світло на вежі. Загалом пішки подолали більше 50 км, попереду було ще небезпечне випробування – перейти річку. Дехто долав її вплав, інші переходили по мосту. До речі, це саме той міст, де відбувається обмін полоненими, ­ розповідає Руслан.

Дякуючи Богові , Руслан Русин повернувся додому живим і неушкод­женим, де на нього з тривогою та нетерпінням чекала родина. Нині він знову трудиться у місцевому фермерському господарстві слюсарем, а ще навчається у Бахмацькій Зразковій автомобільній школі ТСО України за спеціальністю водія транспортних засобів категорії «С» за бюджетні кошти, які спрямовуються на здійснення заходів із соціальної та професійної адаптації учасників АТО.

Зворушлива розповідь відважного бійця вразила до глибини душі. Важко навіть уявити, скільки довелося пережити цьому мужньому чоловіку за час перебування в зоні АТО. Та він не зламався , вистояв, бо з козацького волелюбного роду.

Світлана Кириленко.

Шановний відвідувачу, Ви не зареєстровані.
Ми радимо Вам зареєструватися або увійти під своїм іменем

Новий коментар

І'мя:*
E-Mail:
Коментар:

Вітання

Миколі Олександровичу Доценку

на 60-­річчя
Літа відлітають лелеками у вирій,
у далі безкраї ­ за обрій летять,
а Вам, любий тату, на життєвій ниві
сьогодні від роду уже 60.
Низький Вам уклін від дітей і онуків,
здоров'я міцного з роси і води,
нехай ваші лагідні натруджені руки
тепло і любов нам дарують завжди.
Спасибі, татусю, за ночі безсоннії,
спасибі, рідненький, за те, що Ви є,
нехай же Господь Вам дарує здоров'я,
наснаги і сили щодень додає.
Дружина, діти, внуки.
с.Білі Вежі ­ м.Рославль.




Детальніше

Всі вітання


Оголошення та реклама


Всі оголошення

Голос Присеймів'я

Телефон/факс редакції: 0-46-35-21503
E-mail: Golospris@cg.ukrtel.net
Skype: Голос Присеймів'я
Р/р: 26003588776 код: 02476103
МФО: 380805 ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» м. Київ.

Важливо

Передрук інформації дозволяється лише при розміщенні прямого посилання на оригінал.
Адміністрація сайту може не поділяти думку авторів публікацій і не несе відповідальності за матеріали.
^