» Бути вірним Батьківщині
Інформація до новини
  • Переглядів: 1 066
  • Автор: admin
  • Дата: 13-05-2016, 11:18
13-05-2016, 11:18

Бути вірним Батьківщині

Сімдесят один рік минув від незабутнього травня 1945 року, але і сьогодні величний подвиг захисників і визволителів залишається невичерпним джерелом патріотизму, прик-ладом вірного служіння своєму народу.  У цей славний день ми згадуємо всіх, чиє життя заб-рала війна. Низько вклоняємось та складаємо глибоку шану ветеранам, які на своїх плечах винесли тягар війни та підняли країну з руїн у повоєнні роки.  Уславляємо тих, хто в тилу самовідданою працею наближав Перемогу.
Важко знайти слова, якими можна було б передати  всю вдячність за безсмертний подвиг переможців у найжорстокішій війні.  Нащадки у вічному боргу перед  сивочолими ветеранами, яких , на жаль, лишилось зовсім мало серед нас, за  їх обірвану юність, за зразки мужності, силу духу і самопожертву.
Сьогодні, коли на сході триває військове протистояння,  ми по-новому переосмислюємо події понад  70-річної давнини і розуміємо, які неймовірні зусилля докладалися тоді захисниками. Їх подвиг є прикладом для сучасних воїнів, що на сході боронять кордони України та охороняють мирне небо над нашими головами.
- Завжди потрібно давати відсіч ворогу, боронячи рідну землю, - говорить  сивочолий  89-річний  ветеран , інвалід першої групи, учасник бойових дій  Іван Михайлович Тарасенко. – Тоді, у 45-му, ми разом звільняли світ від нацизму. А зараз  з братнім нам народом знаходимося по різні сторони конфлікту. Ця ситуація торкнулась і моєї родини.  Дочка, зять та двоє онуків  несли службу  у  Військово-Морських  Силах Збройних Сил України в Севастополі до анексії Криму. Лишили квартиру та переїхали до Одеси.
З гордістю розповідає Іван Михайлович про внуків, які не зрадили присязі на вірність Україні, адже знають вони від дідуся, що  Батьківщину не обирають. А якщо є загроза, то потрібно гідно боронити її від агресора.  Так ветерана навчав його батько, який пройшов  Першу світову війну, громадянську та Другу світову, воював під Сталінградом.  Боронив рідну землю і старший брат Микола. Іван Михайлович, другий по старшинству серед дітей, 17-річним юнаком також пішов захищати Батьківщину від  нацизму.  У 1945, коли звільнили його  рідне село Обложки на Сумщині,  прийняв присягу і рушив дорогою війни далі.  В робочому батальйоні служив в м.Ополі  на Одрі, потім два роки  - в Німеччині. Освоївши професію сапера, розміновував  у повоєнні роки підвальні приміщення та місцевість  у Харкові . Загалом шість років віддав ветеран  військовій службі.  Демобілізувавшись, повернувся додому, закінчив ПТУ , а згодом і технікум, здобувши професії меліоратора і гідротехніка.  За розподілом відправився в місто Рокитне  на Рівненщині, де і  зустрів  дівчину, яка згодом стала дружиною.  Тут  же народились їх діти.  Та  рідний край  вабив,  згадувалися  неосяжні простори та поля, які ще хлопчаком  об’їздив верхи на конях. Любов та повагу до цих тварин мав з дитинства.
- Я днював і ночував біля коней, - розповідає  Іван    Михайлович .- Їздив на кінній косарці, воду в бочках  на поля возив, їжу.  Було, поставлять  господині  горщики на воза і везу  на поле  трударям. А кожен свій горщик з обідом вже знає. Тоді народу було в селі багато і всі трудились. А зараз людей в селах стало набагато менше, тож розумію сучасне керівництво, яке піднімає питання про закриття шкіл у таких територіальних громадах, адже недоцільно  навчати  по два-три учні.
У  60-х роках перебираються Тарасенки до Бахмача, щоб бути ближче до рідні, яка мешкала на Сумщині.  Полюбився їм  наш край, тут виросли діти. Працював Іван Михайлович  виконробом  у дорожньому відділі,   пізніше – на машинно-рахівній станції. А в 1987-му вийшов на пенсію, має 51 рік  загального трудового стажу.
До речі, розповідає ветеран,  що одного разу довелося  застосовувати свої вміння сапера і на Бахмаччині, коли взимку замерз  піщаний кар’єр в Курені,  підривали його, щоб  навантажувачі мали змогу  набирати
пісок.
Загалом Іван Михайлович  цікавий співрозмовник із великим життєвим досвідом.  Розмовляючи з ним, не помічаєш, як плине час.  І захоплення в нього не менш цікаві.  Він полюбляв вишивати рушники, для ще маленької  доньки вишив вишиванку. Також опанував кравецьку справу. Шив одяг для всієї родини,  для матері та сестри.
- Це зараз можна купити різний крам, а тоді з цим було складно. Тож придбав швацьку машинку та допоміжну літературу і робота пішла. Дружина вибере, які моделі   їй     сподобаються,   а  я зроблю   викройку  та   пошию, - розповідає співрозмовник.
 Зробити будь-яку викройку не було складно для нього, говорить: « Це проста геометрія». А ще  він захоплювався  портретною фотографією. Стіни квартири ветерана  прикрашають знімки всієї родини: діти ще маленькі, а поряд  - внучата, спільні сімейні фото,  а     ще – рідні, адже має велику родину.  Серед фотографій помічаю рамку з родинним деревом  Тарасенків, яке скомпонували з сином  Леонідом.  На жаль, багатьох із  чисельної родини  вже немає. Із шести дітей  залишилась сестра Софія, з якою щодня  спілкуються по телефону,  доля брата Олександра, що проживав в Прибалтиці, невідома.
Старість ветерана зігріта турботою та опікою дітей та внуків. Часто навідується син, який  мешкає в Києві. Приїздить донька з родиною,  постійний зв’язок з  татом підтримують по телефону. Хвилюється ветеран за  них, адже  слідкує за подіями, що відбуваються в Одесі, та знає, що рідні не спасують перед випробуваннями, і впевнений, що пам’ятають його настанову: « Завжди  бути  вірним Батьківщині!» 
Наталія Корень.

Шановний відвідувачу, Ви не зареєстровані.
Ми радимо Вам зареєструватися або увійти під своїм іменем

Новий коментар

І'мя:*
E-Mail:
Коментар:

Вітання

Нашій дорогій


Детальніше

Всі вітання


Оголошення та реклама


Всі оголошення

Голос Присеймів'я

Телефон/факс редакції: 0-46-35-21503
E-mail: golospris2017@ukr.net, golospris@i.ua
Skype: Голос Присеймів'я
Р/р: UA633808050000000026003588776 код: 02476103
МФО: 380805 ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» м. Київ.

Важливо

Передрук інформації дозволяється лише при розміщенні прямого посилання на оригінал.
Адміністрація сайту може не поділяти думку авторів публікацій і не несе відповідальності за матеріали.
^