» Дівчина з твердим характером
Інформація до новини
  • Переглядів: 1 165
  • Автор: admin
  • Дата: 31-07-2015, 13:03
31-07-2015, 13:03

Дівчина з твердим характером

Дівчина з твердим характеромПро те, що знаходиться в зоні АТО і підписала контракт про добровольчу службу, батькам Олена Семеренко повідомила як новину, що не підлягає обговоренню. Адже звикла вирішувати все самостійно. До речі, Олена єдина дівчина з Бахмаччини, яка прийняла для себе таке рішення, має посвідчення учасника АТО.
До Революції Гідності вона жила життям звичайної двадцятирічної дівчини: закінчила Бахмацьку ЗОШ №5, навчалася в Національному педагогічному університеті ім. М. П. Драгоманова у Києві. Та події, що вирували в серці столиці, не залишили її байдужою. 1 грудня 2013 року пішла на Майдан, аби підтримати народний протест, а повернутися до сталого укладу життя не змогла. Не змогла змиритися з тим, що на її очах гинуть люди, які висловили супротив злочинним діям тодішньої влади. Так розпочався для Олени її Майдан. У складі 39 жіночої сотні допомагала будувати укріплення, витягувала поранених з-під граду куль, надавала першу медичну допомогу постраждалим. Ноги дівчини вкриті шрамами від слідів куль, які отримала, рятуючи життя іншим. Пережила майданівка і численні напади тітушок, і події в Михайлівському Соборі, і пожежу в Будинку Профспілок. Зринає в пам’яті батька її дзвінок тієї ночі: « Тату, ми горимо! Що робити?»
- А я ж у Бахмачі. Що можу зробити? Чим допоможу дитині? Тільки і того, що дивилися в прямому ефірі по телебаченню, як вони стрибали з багатоповерхівки,  – згадує Віталій Васильович, як вдивлявся в екран в пошуках рідного обличчя, а  у його голосі відчувається тривога за пережите тоді.
- Під час Майдану ми жили не вимикаючи телевізор і комп’ютер. Я в кімнаті дивилася одну трансляцію, чоловік на кухні – іншу, - розповідає мама Олени Тетяна Миколаївна.- Як ми не намагалися відговорити доньку брати участь у тих подіях, та все марно. Якщо вона щось вирішила - то не відступить. З самого малечку росла самостійною. Закінчивши школу, сама обрала вуз та вступила до університу на держзамовлення, отримувала стипендію. Пам’ятаю, як сказала доньці, що потрібна значна сума на операцію. Вона відповіла: «До кінця дня гроші будуть». І стримала своє слово. Так, багато є чого згадати, і ми часто згадуємо різні приємні моменти з нашого життя. Адже за цей час навчилися цінувати кожну хвилину спілкування.
Нашу розмову перервав довгоочікуваний дзвінок Олени. Тож довелося стати мимовільним свідком розмови рідних людей. Відразу пригадався вираз, що став популярним за часів Майдану: «Мамо, я поїв і в шапці». З турботою цікавилася мати, що їла донька, де спала, боячись запитати щось важливіше. Тато також стривожено вслухається в кожне слово, інтонацію. Вони ніби уклали  угоду, за якою донька телефонує щодня, розповідаючи про буденні речі, не згадуючи де вона і які події там відбуваються, а батькам і цього достатньо, що знають, що їх дитина сьогодні жива. А завтра буде новий день і нові хвилювання: чи зателефонує? Чи буде з донькою зв’язок?
У короткій телефонній розмові Олена розповідає, що рішення відбути до зони АТО виникло спонтанно. Після Майдану разом із дівчатами з своєї сотні працювала волонтером, відправляючи вантажі на схід. Сама ж там жодного разу не була, адже боялася дістати тяжких поранень. Та коли, боронячи рідну країну, загинув один із близьких друзів, то разом із подругою зважилися на поїздку. Взяли два останні квитки і вирушили на схід. Було це майже рік тому.  15 серпня минулого року прибули вони на місце дислокації батальйону «Айдар». Пригадує дівчина, що побаченим була здивована. Місто, здавалося, жило звичним своїм життям: гралися діти, ходили заклопотані дорослі, і тільки нещадні обстріли нагадували про страшні події, що тут вирують.
- Спочатку було дуже страшно, а потім адаптувалася, звикла. Одне тільки - вночі важко спати...дуже важко, - зізнається Олена.- А загалом життя тут таке, як воно є, без прикрас. Щодня бачиш   спра-вжніх людей, справжні нічим не прикриті почуття.
Спочатку дівчина була медичною сестрою, виконувала знайому для неї ще з часів Майдану роботу. А потім освоїла навички діловода. Також стали в пригоді і знання з психології, які отримала в стінах університету, адже навіть сильні чоловіки не в змозі без сторонньої допомоги справитися з отриманими стресами.
- Хлопцям дуже важко морально. Намагаюся    завжди їх підтримати, вислухати проблеми кожного. Часто розповідають про дітей, дружин, коханих, згадують яскраві моменти мирного життя, - говорить дівчина.
Із півтори тисячі бійців батальйону тільки 15 представниць прекрасної статі. Тож цікавлюся у співрозмовниці, чи є у  неї хлопець, адже із її зовнішністю, напевно, має багато залицяльників. Те, що почула у відповідь, вразило.
- Хлопець був, але загинув. Я втратила частинку свого серця, - в голосі дівчини чуються і невиплакані сльози, і туга за людиною, яка стала близькою, адже в тих умовах кожен прожитий спільно день залишився в пам’яті навічно.
Не раз Олені доводилося дивитися в очі смерті. Пригадує, як сепаратисти розбомбили місто Щастя, тож з 1 по 5 вересня батьки думали, що доньки немає серед живих. Також пам’ятним став для дівчини один із зимових днів. Тоді разом із бойовими побратимами потрапили в аварію, в якій  вона ушкодила шию. Надавши їй першу необхідну допомогу, військові лишили відпочивати Олену в будинку неподалік місця аварії. Невдовзі у вікно кімнати, де знаходилася травмована дівчина, залетіла міна. Рятуючись, вона почала бігти вниз східцями, і її відкинуло вперед     вибуховою хвилею, ушкодила і ногу. А виживати допомагають молитви батьків і старшої сестри Юлі, які щохвилини в думках підтримують рідну людину, і заради мирного неба над головою яких Олена відправилася в зону АТО. А маленький півторарічний племінник Артемко  завжди біжить до телевізора, коли показують військових, і, пальчиком вказуючи на екран, говорить: «тьотя».
Хвилини  розмови з Оленою добігають кінця, тож цікавлюся планами на майбутнє у цієї незвичайної дівчини з твердим характером. Планує вона завершити навчання, адже в цьому році закінчила 4 курс університету, подала документи на п’ятий. Контракт на доб-ровольчу службу підписала свідомо, розуміючи, що ротації для добровольців не передбачено. А по завершенню антитерористичної операції планує   служити в лавах Збройних Сил України.
 
Наталія Корень.
Шановний відвідувачу, Ви не зареєстровані.
Ми радимо Вам зареєструватися або увійти під своїм іменем

Новий коментар

І'мя:*
E-Mail:
Коментар:

Вітання

Нашій дорогій


Детальніше

Всі вітання


Оголошення та реклама


Всі оголошення

Голос Присеймів'я

Телефон/факс редакції: 0-46-35-21503
E-mail: Golospris@cg.ukrtel.net
Skype: Голос Присеймів'я
Р/р: 26003588776 код: 02476103
МФО: 380805 ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» м. Київ.

Важливо

Передрук інформації дозволяється лише при розміщенні прямого посилання на оригінал.
Адміністрація сайту може не поділяти думку авторів публікацій і не несе відповідальності за матеріали.
^