Малина – ягода, яка має безліч корисних властивостей. Цінними для здоров’я людей є також її листочки та гілочки. Поте, якщо говорити про вирощування малини, то з давніхдавен вона росла у квітучих українських садах, а цінували її перш за все за неперевершені смакові властивості ягід.
І ось нещодавно, проїжджаючи головною вулицею Григорівки, як пізніше дізналась називають її «Поштовою площею», помітила справжню малинову плантацію, від зеленорожевих кольорів якої неможливо відірвати погляд. Кожен пагін тут виплеканий з любов’ю, кожен здіймає свої листочки до неба і аж посміхається під сонячними променями. А обабіч малинника розкошує цілий ряд гарячих від сонця лілейників. Хто б не йшов чи їхав, обов’язково зупинить свій погляд на цій красі, помилується працею рук людських. Неможливо не радіти такій красі, не дякувати за такий мальовничий куточок села господарям.
Не втрималась, погукала у двір, який потопає у різнобарв’ї квітів. На подвір’я вийшла привітна господиня. Познайомилися, легко й невимушено зав’язалась розмова. «Як вам удається таку красу створювати?» запитую у гостинної, привітної жінки. І дізнаюсь, що вже четвертий рік Любов Бражник спільно зі своїм чоловіком, режисером театру та кіно Шалвою Абашидзе захопилися вирощуванням високоврожайних сортів малини. Ідея цієї благородної справи належить саме Любові Олександрівні. За фахом вона вчитель історії, як, до речі, і її 82річна мама Віра Данилівна, що свого часу 37 років навчала історії григорівських дітей. Довгий час Любов Олександрівна жила і працювала в Києві, але ніколи не забувала про своє коріння, про місце, де народилася і виросла. Вона завжди переймалася проблемами Григорівської територіальної громади, особливо їй боляче за місцеву школу, яка вже довгий час знаходиться у стадії незавершеного будівництва.
Так склалося, що Любов Бражник повернулася на свою малу батьківщину, до батьківської оселі. Разом з чоловіком Шалвою Абашидзе вони облаштували будинок та подвір’я, подбали про комфорт та затишок для своєї мами. А на городі, окрім традиційних овочів, стали разом вирощувати плодовоягідні культури, зокрема малину. Зваживши всі «за» і «проти», спочатку подружжя впорядкувало землю, де колись був старий сад. З вдячністю згадує Любов Олександрівна директора ТОВ «Агрофірма ім.Шевченка» Миколу Крапивного, людину небайдужу до долі села, до праці на землі. До речі, саме Микола Васильович був першим, хто добре відгукнувся про цих трудолюбивих ентузіастів.
І ось, коли вже була підготовлена площа, жінка закупила саджанці малини, які найбільше підходять для вирощування у нашому регіоні та висадила в благодатний грунт. Справа ця видалась, звісно ж, нелегкою. Адже, щоб виростити дорідний урожай, потрібні певні напрацювання, наукові рекомендації та поради досвідчених садівників. Лише тоді справа увінчається успіхом. А щоб кущики були розкішні, необхідне до них дбайливе ставлення.
Шалва Абашидзе у вільний від роботи час разом із дружиною плекають цей чудовий малиновий оазис.
Малинова плантація розкошує на 30 сотих землі. За день господарі збирають близько 40 кг цінних ягід. У минулому році врожай склав 400 кг за сезон. Та не лише економічна вигода спонукає родину до розвитку цієї справи. В першу чергу необхідно забезпечити велику родину смачними та цілющими ягодами. Адже Любов Олександрівна воістину щаслива жінка – має 5 дітей і 5 внуків. Також подружжя має багато друзів, тож до свят вони частують їх малиновими заготовками власного приготування. Допомагають господарі і воїнам АТо. У минулому році вони передали на фронт 100 банок малинового варення.
Праця на родючій українській землі нам з чоловіком довподоби це прагнення до краси, до відродження всього українського. Все це дарує нам величезне духовне піднесення, надихає на творчість. Хоча й роботи вистачає, та Шалва знаходить час саме тут писати вірші, мріяти. Разом ми навіть зробили переклад п’єси «Печера» відомого грузинського класика Отіа Іосиліан, розповідає Любов Олександрівна.
А ще Любов та Шалва мріють посадити горіховий гай та суничну галявину. Вони прикладають чимало зусиль, аби «Поштова площа» в селі квітувала, щоб менше на узбіччях було порослі та бур’янів. Мають надію, що такі доступні заняття можуть стати гарним прикладом для інших людей, які розгубилися у нинішніх скрутних економічних умовах. А тому, якщо у кого є навіть маленький клаптик землі, є бажання працювати , зайнятись хорошою справою, не зволікайте, адже це дасть змогу відчути себе справжнім господарем на землі, вирощувати на наших українських землях ті дари, які милі серцю.
Світлана КИРИЛЕНКО.