» Любов до мистецтва крізь призму життя
Інформація до новини
  • Переглядів: 244
  • Автор: admin
  • Дата: 22-07-2016, 09:04
22-07-2016, 09:04

Любов до мистецтва крізь призму життя

- Якщо звичайна людина подивиться на природу, то вона може нічого не побачити. Справа художника звернути увагу на прекрасні  моменти краєвиду і наблизити його до оточуючих, - розповідає митець .
Досить  часто ідею сюжету тієї чи іншої картини майстер виношує  в уяві роками і лише тоді, коли з’являється натхнення, вона знаходить своє відображення на полотні.
Незважаючи на те, що Іван Опанасович самотужки опановував художню освіту, його роботи варті уваги. За кожною картиною можна побачити характер, емоції, духовний світ майстра. Роботами цього поважного чоловіка, якому, до речі, нині 93 роки, можна помилуватися на різноманітних заходах-ярмарках, фестивалях, виставках, що відбуваються не лише на Бахмаччині, а й поза межами району.  Неодноразово картини Івана Опанасовича Ковтуна виставлялися у місцевому музеї. Працює автор мистецьких творів переважно в техніці олійного живопису. Ніби справжньою картинною галереєю є оселя сина художника Василя Івановича, де останнім часом проживає чоловік. Стіни будинку прикрашають пейзажі, натюрморти, портрети. Та особливе місце у творчому доробку автора займає портрет дружини Катерини Петрівни, з якою він прожив близько 60 років. З неприхованою ніжністю та коханням він споглядає її образ. Також приваблюють погляд і інші витвори мистецтва, але найбільше захоплення викликають все-таки пейзажі. Над одним із таких сюжетів майстер пензля працює нині. Творчим у житті Івана Опанасовича видався й 2016  рік. За цей час він написав картини” Червоні берези”, " А льон цвіте синьо- синьо”, " Стоїть явір над водою”.  Натхнення для створення цих робіт автор черпає із пісень, які дуже любить слухати по радіо, та мальовничої природи рідного краю. Над кожною картиною майстер трудиться близько місяця. Попри свій поважний вік, Іван Опанасович не уявляє свого життя без живопису,це ніби ковток життєдайного повітря,що додає йому сили та енергії для творчості.
Нелегкою видалась доля Івана Опанасовича Ковтуна. Адже його життєвий шлях – це ціла епоха наповнена працею, гіркотою воєнного лихоліття, творчим пошуком, до якого поривається його душа.
Народився народний художник 19 листопада 1922 року в селі Чупира на Київщині в багатодітній родині. Любов до образотворчого мистецтва виникла у хлопця з дитячих років. Як пригадує він: "Було мені тоді років 6-7,як одного разу, гуляючи на подвір’ї, побачив червоноармійця,що йшов вулицею. Відразу виникло бажання зобразити його на папері. І вже за мить  була відтворена постать». Цей малюнок став першим у творчому житті Івана Ковтуна. Далі було       навчання у школі. Ввесь цей час хоч і тяжко було, але хлопець не полишав улюбленого заняття. Природа рідного краю пробуджувала в майбутнього художника любов до малювання і давала задатки до творчих смаків і вподобань. Мистецькі здібності хлопця помітив директор школи. Він пообіцяв влаштувати його до Київського художнього училища, але не судилося. Тож після закінчення школи, у1938 році, за порадою вчителя, юнак вступив до Білоцерківської фельдшерсько-акушерської школи. Навчання давалося легко, так як Іван був старанним та відповідальним студентом. Наближався останній екзамен із хірургії, який припадав на 23 червня. Та скласти його так тоді і не вдалося. Як грім серед ясного неба, 22 червня прогриміла страшна звістка- розпочалася жорстока війна. На той час юнаку було 18 років, тож, отримавши довідку про здобуття професії фельдшера, його через декілька днів мобілізували в 12 укріпрайон неподалік Могильова-Подільського. Окрилений високим почуттям патріотизму, Іван                                                                                                                           Ковтун виконував свій військовий обов’язок перед Батьківщиною та своїм народом. Відслуживши місяць, внаслідок ворожих атак, солдат зазнав тяжких поранень,а потім разом із військовим лікарем потрапив у полон. Це найстрашніші моменти у житті Івана Опанасовича, про які йому боляче згадувати. Та мужній чоловік не втрачав надії,що зможе  вирватися із полону. Це йому вдалося. Потім був табір НКВД, а далі 14 окремий штурмовий  стрілецький  штрафний батальйон, де вкрай важко було вижити. Знову ж таки у липні, але 1944 року, чоловіка контузило. Після лікування на фронт повернувся виконувати обов’язки медика. Про те, скільки разів йому доводилося рятувати людське життя, важко сказати. Він був  медбратом, асистентом хірургів,санітаром. Але навіть у ті буремні часи Іван Опанасович не залишав улюбленої справи. На війні він оформляв стінгазети, листівки. Світлий День Перемоги мужній чоловік зустрів у м.Пазеварку, де Вісла впадає в Балтійське море.
Демобілізувався у 1946 році, а роботи за спеціальністю на батьківщині не було. За направленням потрапив на Західну Україну у с. Устечко. Саме там доля звела його з майбутньою дружиною Катериною Петрівною, що працювала вчителем. Молода жінка була родом із с.Бахмача. Тож побравшись, молодята переїхали на батьківщину дружини. Там Іван Опанасович трудився виїзним фельдшером і за сумісництвом навчав дітей у місцевій школі образотворчого мистецтва. У цей час він постійно займається самоосвітою, вдосконалює свою майстерність, спілкується з художниками. Мистецька обдарованість митця, його любов до Батьківщини має своє продовження в його роботах. Турбувався він і про своїх колег по живопису. Одного разу, перебуваючи в Конотопі, завітав до місцевого музею і поцікавився картинами відомого художника Гната Яременка. Виявилося, що там не було його полотен. Через деякий час керівництво музею вирішило поповнити свій фонд неперевершеними роботами цього майстра пензля. На їхнє прохання родина Г. Яременка надала картини для експонування в Конотопському музеї. Тепер люди  можуть милуватися роботами відомого художника. У цьому велика заслуга Івана Опанасовича.
Художник Іван Опанасович Ковтун попри свій поважний вік продовжує радувати поціновувачів прекрасного своєю майстерністю малювати, поєднуючи красу природи і радість буття. Тож побажаємо йому успіхів та творчого натхнення у справі, яка стала стилем його життя.

Світлана Кириленко.

Шановний відвідувачу, Ви не зареєстровані.
Ми радимо Вам зареєструватися або увійти під своїм іменем

Новий коментар

І'мя:*
E-Mail:
Коментар:

Вітання

Найкращій донечці і сестричці

Настуні Іващенко
на 5 рочків,
які вона відсвяткувала 16 листопада

У цей день народилося дів­чатко, наче сонечко, Янголятко.
Хай радіє вся земля – у світі кращої нема.
Хай усмішкою втішає і щасливою зростає
у любові і красі, і в достатку, і в добрі.
Подарунків їй від долі і в житті всього доволі.
Щоб пишались нею всі і в родині, і в сім’ї.
Тато, мама і братик.






Детальніше

Всі вітання


Оголошення та реклама

Продам


підзорну трубу. 
Детальніше

Продам


2 кіз, воза, фортепіано, цегляний каркас 10х10 м на розбір. 
Детальніше

Потрібна


жінка по догляду за старенькою жінкою, бажано з медичною освітою і навичками по догляду.
Детальніше


Всі оголошення

Голос Присеймів'я

Телефон/факс редакції: 0-46-35-21503
E-mail: Golospris@cg.ukrtel.net
Skype: Голос Присеймів'я
Р/р26000110192 код 02476103
МФО 380805 ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» м. Київ.

Важливо

Передрук інформації дозволяється лише при розміщенні прямого посилання на оригінал.
Адміністрація сайту може не поділяти думку авторів публікацій і не несе відповідальності за матеріали.
^