» Династія залізничників
Інформація до новини
  • Переглядів: 1 216
  • Автор: admin
  • Дата: 19-08-2016, 13:53
19-08-2016, 13:53

Династія залізничників

На залізниці, як виявляється, трудові династії нерідкість. Часто зустрічаються люди, які цілими родинами працюють у залізничній галузі, подаючи гарний приклад у роботі. Від батька до сина, від матері до доньки поступово передається відданість та любов до професії залізничника.

Яскравим прикладом служіння залізничній справі є трудова династія родини начальника сектору кадрів пасажирського вагонного депо станції Бахмач Ольги Пушенко. На залізниці сумлінно працювало декілька поколінь сім’ї Ольги Степанівни. Загальний трудовий стаж членів цієї родини становить більше 450 років.

Історія династії служителів сталевих магістралей розпочинає свій літопис із прабабусі Ольги – Тетяни Новікової, яка 21 рік віддала роботі на залізниці. Під час Другої світової війни вона була провідником. ЇЇ син Микола Олександрович також пішов працювати на залізницю. Спочатку трудився кочегаром , а згодом, набравшись досвіду, став помічником машиніста. А коли на нашу землю ступили загарбницькі війська нацистів, чоловік безстрашно керував потягами, будучи вже машиністом. У Миколи Новікова була велика та дружня родина. У злагоді і любові зростало вісім синів та шість доньок. З дитячих років вони розуміли, яка тяжка та відповідальна робота у їхнього батька. Адже вдома досить часто мовилося про залізничні справи. Незважаючи на життєві труднощі, батьки гідно виховували своїх дітей, вивчили, дали путівку в доросле життя. Наслідуючи свого батька, діти уже зі шкільної парти готувалися піти саме його дорогою. Одні обрали професію залізничника, інші деякий час вагалися із власним вибором. Однак, як говорять: «Від долі не втечеш». Всі вони чимало років свого життя віддано служили сталевим магістралям. Не зрадила династії своєї родини і мати Ольги Пушенко Людмила Миколаївна. Вона, як і її брати та сестри опанувала професію залізничника. Напевне так судилось долею, що хлопець, якого покохала Людмила теж був залізничником. Одружившись, вони вже разом продовжили працювати на залізниці. Чоловік Людмили Миколаївни Степан Мишкін отримав фахові знання в Одеському залізничному технікумі, але маючи бажання підвищити рівень залізничної теорії, вступив до Дніпропетровського інституту інженерів залізничного транспорту. Ввесь цей час родина проживала на Уралі. У 1974 році, коли Ользі виповнилось три роки сім’я повернулась на Україну. З того часу Степан Степанович розпочав роботу інженером технічного відділу у пасажирському вагонному депо станції Бахмач. Потім трудився інженером приймальником. Пліч­о­пліч зі своїм чоловіком працювала і Людмила Миколаївна. Спочатку відновлювала деталі вагонів у гальванічному цеху, а потім стала бригадиром. Завжди активна, цілеспрямована та ідейна вона вболівала за кожного працівника, допомагала порадою, підтримувала добрим словом. Наступною сходинкою професійного зростання жінки було призначення на посаду голови первинної профспілкової організації підприємства. Загартована робочими буднями служителів сталевих магістралей, Людмила Миколаївна з розумінням ставилася до проблем вагоноремонтників, завжди намагалася чимось зарадити. За час своєї трудової діяльності родина Мишкіних заслужила повагу та авторитет серед колег. Загалом їхній спільний трудовий стаж на залізниці становить 77 років.

Цей дорослий залізничний світ, що обіймав дитячу уяву доньки Ольги, надихав на продовження династії. А для того, щоб стати вартою її, вона мала опанувати теорію залізничної справи. Поступово щабель за щаблем рухалася вона до своєї мети. Спочатку трудилася звичайним робітником у столярному цеху, потім секретарем,а закінчивши дніпропетровський національний університет залізничного транспорту, стала начальником сектору кадрів вагонного депо. Зарекомендувала себе старанним та відповідальним працівником, що любить свою роботу та професійно виконує свої обов’язки. Окрім своїх прямих обов’язків, Ольга Степанівна займає посаду заступника голови первинної профспілкової організації. Приваблива, тендітна, але водночас сильна духом, вона все встигає: скрізь у неї лад і на роботі, і вдома. Попри роботу, ця всебічно розвинена жінка захоплюється рукоділлям – в’яже, вишиває, шиє, знається на лікарських рослинах. А ще Ольга Степанівна із задоволенням займається тихим полюванням, адже, як вважає жінка відпочинок на природі найкраще відновлює сили.

Своє щастя вона вбачає у доньках Альоні та Насті. Альона також успадкувала від своїх родичів любов до професії залізничника. Вона є продовжувачем династії своєї родини. Після закінчення Державного економіко­технологічного університету транспорту відразу пішла трудитися на залізницю.

Молодша донька Настя ще школярка, але вже неодноразово дівчина задумувалася над вибором професії. І можливо вона також увійде до родинної династії залізничників.

­ Мені подобається моя робота, бо вона приносить мені радість та задоволення. Їй віддала 23 роки, ­ на завершення нашої розмови із гордістю додала Ольга Степанівна.

Світлана Кириленко.

Шановний відвідувачу, Ви не зареєстровані.
Ми радимо Вам зареєструватися або увійти під своїм іменем

Новий коментар

І'мя:*
E-Mail:
Коментар:

Вітання

Нашій дорогій


Детальніше

Всі вітання


Оголошення та реклама


Всі оголошення

Голос Присеймів'я

Телефон/факс редакції: 0-46-35-21503
E-mail: golospris2017@ukr.net, golospris@i.ua
Skype: Голос Присеймів'я
Р/р: UA633808050000000026003588776 код: 02476103
МФО: 380805 ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» м. Київ.

Важливо

Передрук інформації дозволяється лише при розміщенні прямого посилання на оригінал.
Адміністрація сайту може не поділяти думку авторів публікацій і не несе відповідальності за матеріали.
^