Щороку в кінці березня – початку квітня, коли сонце починає прогрівати сплячу землю, а дерева готуються випустити бруньки, в стовбурах починається сокорух від коренів до гілок. Саме в цей час люди збирають березовий сік, який є дуже корисним і лікувальним. Випивши соку, ми немов "підзаряджаємо батарею”,поповнюючи запасом калію, кальцію, нат­рію, магнію, заліза, марганцю, міді та ще багатьма мінеральними елементами, яких потребує ослаблений весняним гіповітамінозом організм. А якими лікувальними є бруньки берези при простудних захворюваннях, а незамінні березові віники для бані і просто естетична насолода від білокорих красунь! Вклонятися треба цьому чудо­дереву, побільше садити та вирощувати білокорих красунь.

А як же ми ставимося до цього «блаженного» дерева, особливо при зборі соку? У більшості випадків безжально. Лісничі та екологи радять при зборі соку бережно провертіти на дорослому дереві один­два отвори на глибину не більше 2­3 см, які після соковіддачі забити дерев’яним чопком або заліпити садовим варом чи мохом. Тоді це не буде шкодити дереву, воно загоїть рани, буде здоровим і наступного року поділиться з нами своїм цілющим соком. А бездумні люди вертять п’ять – сім отворів, безжально полосуючи стовбур дерева глибокими надрізами. І стоять такі берези оперезані пластиковими пляшками, як доказ людської недбалості і низької екологічної культури. Таке неприглядне, сумне видовище я бачила в березовому гаю, рухаючись у напрямку Тиниці, де на галявині деякі берези стікають соком відразу у сім пляшок. Пляшки були повні і сік тече прямо по стовбурах, кора мокра, гноїться і, звичайно ж, буде заражатися грибками. А берези після такого варварства знесилюються, хворіють і всихають. Тож давайте будемо бережливими, гуманними до всього живого, розуміти, що ми тільки частинка природи, а не володарі і всім повинно бути місце на Землі.