Наш батько Шульжик Іван Трохимович народився 28 серпня 1925 року в с.Стрільниках. Коли чобіт окупанта перейшов кордон нашої держави, йому було лише 16 років. Робота в тилу потребувала великої фізичної праці, яку беруть на свої плечі жінки та діти. Вся країна вступає в боротьбу з озброєним до зубів нацизмом. Окупанти бомблять місто Бахмач, яке знаходиться на відстані 5 кілометрів від рідного села. У Бахмачі вузлова станція, до якої всього 12 км. У полум’ї горить село Курінь. Із фронту ідуть похоронки. Армія потребує поповнення. 31 лютого 1943 року батько прий­має військову присягу. Його зараховують в 45 запасний артилерійський полк, де він проходить службу. Звідси він добровільно проситься на фронт. Прохання задовольняють. З березня 1944 року по травень 1945 року бере участь у бойових діях у складі 278­го гауп. артилерійського полку. Він був розвідником­артилеристом. Воював під командуванням генерала Рокосовського. За час війни мій батько брав участь у визволенні Варшави, Бреста, взяття Берліна. Він має велику кількість подяк, нагороджений медалями та орденами. Медаль « За відвагу », « За взяття Берліна », « За перемогу над Німеччиною в Великій Вітчизняній війні », « За визволення Варшави ». Він нагороджений орденом «Червона Зірка» . Другий орден – це орден «Слави 3­­го ступеня».

Війна закінчилась Дуже хочеться додому. Але ще потрібно зі зброєю в руках берегти мир і безпеку нашої держави. Тому він продовжує служити з травня 1945 року по квітень 1949 року.

Потім Іван Трохимович повернувся додому. Ще довго виходили з тіла осколки. А він працював у колгоспі бригадиром колгоспної бригади майже все життя. Війна підкосила здоров’я. Ставши інвалідом загального захворювання, ще трудився декілька років лісником в колгоспі. Але хвороба не відступила. Доживши до свята Перемоги, помер на 52 році життя в ніч з 9 на 10 травня 1977року. Ми пишаємось своїм батьком.