» Шанована в селі людина
Інформація до новини
  • Переглядів: 395
  • Автор: admin
  • Дата: 22-05-2017, 09:07
22-05-2017, 09:07

Шанована в селі людина

Ми завжди захоплюємося людьми, котрі зуміли реалізувати себе в житті, як говорив Григорій Сковорода, знайти свою «сродну працю».

Григорій Дмитрович Кириленко свою професійну стежину обрав, як говорить, випадково. Та, напевне, так судилося долею, щоб цей мудрий, добрий та талановитий чоловік присвятив своє життя педагогічній ниві. Григорій Дмитрович вже давно перебуває на заслуженому відпочинку, маючи за плечима близько 40 років педагогічного стажу, але, незважаючи на поважний вік, він завжди у круговерті життя села, адже всім серцем вболіває за долю громади, яка стала для нього рідною.

Народився і виріс Григорій Кириленко у с.Алтинівці на Сумщині, де окрім нього у сім’ї зростали брат і сестра. Батько трудився на залізниці, а мати займалась господарством та вихованням дітей. Шанувалися у родині Кириленків українська пісня, народжена неосяжними степами, зеленими гаями і дібровами, стрункою тополею і червоною калиною, високим явором і плакучою вербою. Григорія Дмитровича природа щедро наділила хистом до співу та музики. З дитинства він проявляв інтерес до гри на музичних інструментах, але професійно навчатися не було можливості. Тож хлопець самотужки опанував музичну грамоту – грав на балалайці, мандоліні, гармошці, гітарі, а згодом і на піаніно. І хоча Друга світова війна припала на дитинство та юність Григорія, він не втратив жаги до навчання та захоплення музичним мистецтвом. Успішно закінчивши школу, вступив до Конотопського училища молодших техніків агролісомеліораторів. Паралельно продовжував навчатися у Кролевецькій вечірній школі. Після того, як отримав спеціальність, працював у гідромеліоконторі у Сумах. Завдяки своїй рішучості, старанності та наполегливості Григорій Дмитрович вирішив отримати вищу освіту. Оскільки подобалися йому гуманітарні науки, зокрема, написання творів, мріяв стати журналістом. У 1953 році зважився їхати до Києва здобувати омріяний фах.

По дорозі до столиці розговорився з ровесниками. Виявилося, що хлопці також прямують вступати до вузу, але до Ніжинського педагогічного інституту. Їм вдалося умовити Григорія навчатися разом. Згодом алтинівський юнак поповнив лави студентів фізико­математичного факультету. Студентські роки Григорій Дмитрович пригадує, як одні з кращих у його житті. Активний, творчий, ініціативний студент залюбки співав у хорі, грав у драматичному та музичному гуртках. Під час навчання у древньому Ніжині зародилося одне з найромантичніших почуттів – кохання між Григорієм і однокурсницею Ольгою. На весільний рушничок молодята стали тільки­но отримали дипломи. Григорій Дмитрович став вчителем фізики та астрономії, а Ольга Сергіївна – математики. За направленням молода родина турувати свій трудовий шлях прибула на Бахмаччину у с.Григорівку. Молоде подружжя з головою поринуло у роботу, яка з перших днів викликала захоплення та радість спілкування з дітьми. Через рік щедрий лелека подарував родині Кириленків донечок­близнят – Валентину і Ларису. Згодом Григорій Дмитрович очолив Рубанську школу, набирався досвіду на керівній посаді. З вдячністю за розуміння та допомогу згадує ветеран педагогічної праці свого наставника – колишнього завуча школи ­ Миколу Леонтійовича Сидоренка. З року в рік робота з дітьми все більше приносила задоволення директору школи. Він жив школою і для школи. Щодня разом з колективом плідно працював на благо учнів та навчального закладу.

Найхарактернішою рисою у його роботі був не тотальний контроль, а довіра до колег та школярів. Це, звичайно, позитивно позначалося на ефективності педагогічної праці та успішності його вихованців. Не полишав Григорій Дмитрович і творчої діяльності. Разом з педагогічним колективом та дітьми вони постійно демонстрували свої таланти глядачам.

Жартома доньки Григорія Дмитровича Кириленка називали «шкільним батьком», але любові у його доброму серці вистачало на всіх. Окрім Валентини та Лариси, разом із дружиною чоловік виховував племінника Віктора, який рано втратив матір.

Так склалося, що педагогу запропонували посаду директора Григорівської школи. З 1974 по 1991 рік Григорій Дмитрович сумлінно керував навчальним закладом. За справедливість, порядність, професіоналізм, активну життєву позицію та доброту шанували і поважали вчителя за покликанням не лише в селі, а і в районі. За роки невтомної педагогічної праці він має чимало відзнак і нагород. До його мудрих порад дослухаються і нині. Добрим, вдячним словом відгукується про ветерана і Григорівський сільський голова Михайло васильович Горбаченко. Адже чоловік завжди аргументовано відстоює інтереси громади та її мешканців. Тому його неодноразово обирали депутатом сільської ради, членом правління місцевого колгоспу. Перебуваючи на заслуженому відпочинку, Григорій Дмитрович не полишає громадську діяльність.

До 2016 року він був головою ветеранської організації села Григорівка. Без його участі у населеному пункті не відбувається жоден захід.

За роки трудового життя Григорій Дмитрович зумів не лише здобути повагу, авторитет, а й стати щасливим батьком, люблячим дідусем 3 внуків та прадідусем 4 правнуків. Наслідуючи своїх батьків, доньки Кириленків – Валентина та Лариса також пішли по трудовій стежині своїх батьків. Валентина обрала спеціальність вчителя математики, а Лариса – російської мови та літератури. Валентина Григорівна також працювала на посаді директора Григорівської школи. Нині вона перебуває на заслуженому відпочинку та проживає разом із батьком у рідному селі. Двері їхньої гостинної оселі завжди відчинені добрим людям. Принагідно колишні вдячні учні відвідують своїх наставників, згадують роки навчання у стінах рідної школи. Важко перелічити учнів, котрим педагогічна династія Кириленків дала путівку в життя. І хоча не всі вони стали знаними і відомими людьми, але гідними громадянами України є більшість із них. Знають рід Кириленків не лише в Україні, а і в інших державах – Білорусі, Австралії. Саме там нині проживають діти, внуки та правнуки Григорія Дмитровича.

Невблаганно спливає час, залишаючи у пам’яті вчителя­ветерана найкращі моменти свого життя, своїх вихованців, роботу, яка приносила задоволення. Отож все це ще раз доводить, що професію Григорій Дмитрович Кириленко обрав не випадково, а, напевно, вона судилася йому долею.

Світлана Кириленко.

Шановний відвідувачу, Ви не зареєстровані.
Ми радимо Вам зареєструватися або увійти під своїм іменем

Новий коментар

І'мя:*
E-Mail:
Коментар:

Вітання

Нашій дорогій

Даринці Василенко
на 10 рочків

Щоб ти була завжди щаслива, добро пізнала у житті. І щоб сміялися до тебе із неба зорі золоті. Щоб гріло сонечко ласкаво. Щоб Бог тебе в опіці мав. І Ангел твій охоронець з плеча твого щоб не злітав. Ми дякуєм Богу, що ти у нас є, хай силу і радість тобі він дає.
Мама, бабуся.

Детальніше

Всі вітання


Оголошення та реклама


Всі оголошення

Голос Присеймів'я

Телефон/факс редакції: 0-46-35-21503
E-mail: Golospris@cg.ukrtel.net
Skype: Голос Присеймів'я
Р/р: 26003588776 код: 02476103
МФО: 380805 ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» м. Київ.

Важливо

Передрук інформації дозволяється лише при розміщенні прямого посилання на оригінал.
Адміністрація сайту може не поділяти думку авторів публікацій і не несе відповідальності за матеріали.
^