» Діти, школа, вчителі -
Інформація до новини
  • Переглядів: 306
  • Автор: admin
  • Дата: 23-06-2017, 10:28
23-06-2017, 10:28

Діти, школа, вчителі -

слова усім відомі і знайомі. Але в кожного свої спогади, емоції, почуття викликають вони. Найчасті­ше ­ це дитинство, сміх, радість, спілкування з друзями, однокласниками, уроки, перерви, свята. Вчителі, які час від часу спливають у нашій пам’яті, від яких ми взяли щось для себе, слова, сказані ними, живуть в кожному з нас, і ми звертаємо увагу на це, навіть уже у зрілому віці. Дивно, але так воно і є, нікуди від цього не подінешся.

Школа. Колись ми тут навчалися, швидко росли і мужніли, а тепер вона живе у наших серцях тихо і непомітно. Ми завжди повертаємось у її багатоголосся і дзвінку радість, у ту дитячу безтурботність, де все було так просто і легко. Це справді найкращі роки у нашому житті. Тому і відбуваються наші зустрічі з таким теплом і легкістю, тому і не забуваються наші шкільні роки.

Шкільна дружба найміцніша, вона справжня і щира. В цьому не треба нікого переконувати, просто подивитися, як сходяться друзі. 35 років тому ми розій­шлися зі шкільної колиски, щоб будувати своє майбутнє. Кожен обирав свою дорогу, здобував освіту, створював сім’ю, родину, щастя. Тепер зійшлися вже дорослі, щоб поділитися прожитим та досягнутим.

17 червня на зустріч з однокласниками, випускниками 1982 року, в Дмитрівську школу були запрошені колишні вчителі, директор школи Киричок Б.Г., перша вчителька Животяга З.І., класні керівники Чечуй М.І. та Савчук О.М., теперішній директор Гайдай Н.О.

Завжди на зустріч запрошували Ципак Н.В., вчителя фізики, астрономії, але, на жаль, вона відійшла у вічність, залишивши світлі спогади у наших серцях.

Киричок Б.Г. працював директором Дмитрівської середньої школи 30 років, його велика заслуга, що саме під час його керування і відбувалося будівниц­тво школи із 1974 р. по 1980 р. Ми мали можливість 2 роки вчитись у новій омріяній школі. Так, як Борис Гнатович історик, краєзнавець, тому чимало зусиль докладав, щоб ми краще знали історію рідного краю. Написав багато книг про наш рідний край. Під час зустрічі Борис Гнатович подарував книги «Прагнення до суспільних справ». Звичайно, що всі у дитинстві хотіли стати космонавтами, пілотами, лікарями, артистами, але у житті не все так просто. Коли ми йшли у 1972 р. в 1 клас, з нами теж вперше йшла до Дмит­рівської школи наша перша вчителька Животяга З.І., яка до того часу працювала у с.Щучій Греблі вчителем, а також була активним учасником художньої самодіяльності.

Під час зустрічі всі пригадали цікаві історії із нашого дитинства, якими малими і безтурботними ми переступали поріг школи. Як вчилися сидіти за партою, тримати ручку, писати перші літери, читати.

Звичайно, не завжди наші мрії збуваються, тому потрібно вибирати те, що найбільше до душі. Для того, щоб досягти своєї мети, потрібно докласти чимало зусиль. Так нас вчила Чечуй М.І. Школа була для нас другою домівкою. Класний керівник весь час в радості і в смутку допомагала кожному з нас, завжди ділилась своїми порадами. Вона вкладала в нас те, що називається життєвим досвідом, вчила бути справедливими, добрими. Ми зав­жди пам’ятаємо її уроки життя, які допомагають у скрутні хвилини.

Савчук О.М. вперше стає класним керівником. Вона вкладає всю душу, щоб учні були людяними і порядними. Вона пам’ятає своїх учнів, яких вже немає серед нас: Бухкала М., Трикоза В., Пасічніченка Л. Всі її учні є гордістю для неї.

Наш однакласник Віктор Майстренко, мріяв про армію, бо служити тоді було почесно і гордо. З його пам’яті ніхто і ніколи не зможе стерти спогади про ту школу мужності, про те пекло Афганістану. Під час бойових дій він був поранений і у свої 20 років став інвалідом. Хай щастить тобі, Вікторе, на життєвому шляху, щоб наше небо було безхмарним і мирним.

Своєї мети досяг і наш Валентин Бойко, який працює 7 років Гайворонським сільським головою. Доброзичливо ставиться до людей, завжди вислухає і прийде на допомогу у скрутний час, дасть вдалу пораду, підкаже, що краще робити. Ним гордяться односельці, адже все робить для того, щоб землякам краще жилося.

Роман Жованик – військовий у відставці, який добровольцем пішов захищати країну. Воював у Дебальцевому, Артемівську. Будучи командиром, він зберіг особовий склад. Отримавши поранення, ще дві доби захищав рубежі нашої країни.

Ми гордимося Романом, людиною тихою, скромною, щирої душі, людиною, відданою своїй справі. Вдячні тобі, Романе, за патріотизм, мужність, небайдужість, героїзм.

Всі ми різних професій, кожен по­своєму особливий і не важливо, хто яку має освіту чи соціальний статус, головне – людяність та справедливість. Переглянувши фотофільм, ми зрозуміли, що всіх нас об’єднують добрі спогади про шкільні роки. Адже вони чудові, неповторні і незабутні.

Директор школи Гайдай Н.О. висловила слова подяки, за те, що ми не забуваємо рідної школи і час від часу до неї повертаємось. З душевною теплотою говорила про наших дорогих вчителів.

Пишаємося тим, що саме в нашій школі такі добрі, порядні вчителі, які є прикладом для наслідування молодому поколінню, саме вони сіяли любов, ніжність, тепло, а тепер збирають щедрий урожай.

 

 

 

Алла Сачок.

Шановний відвідувачу, Ви не зареєстровані.
Ми радимо Вам зареєструватися або увійти під своїм іменем

Новий коментар

І'мя:*
E-Mail:
Коментар:

Вітання

Всі вітання


Оголошення та реклама


Всі оголошення

Голос Присеймів'я

Телефон/факс редакції: 0-46-35-21503
E-mail: Golospris@cg.ukrtel.net
Skype: Голос Присеймів'я
Р/р: 26003588776 код: 02476103
МФО: 380805 ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» м. Київ.

Важливо

Передрук інформації дозволяється лише при розміщенні прямого посилання на оригінал.
Адміністрація сайту може не поділяти думку авторів публікацій і не несе відповідальності за матеріали.
^