» Кохання, непідвладне часу
Інформація до новини
  • Переглядів: 7
  • Автор: admin
  • Дата: 10-11-2017, 12:59
10-11-2017, 12:59

Кохання, непідвладне часу

Катрусині батьки побралися квітучою весною, коли природа своїм теплом зігрівала землю. Незабаром до оселі молодого подружжя завітав лелека – один за одним народилися двоє синів та донечка Катеринка. Щасливі батьки не могли натішитися дітьми. Йде додому тато після роботи – малюки вже радо поспішають йому на зустріч, розсипаючи довкола дзвінкий дитячий сміх – найдорожчий за всі скарби світу.
Хто б тоді міг подумати, що мине кілька років, і в цю затишну, щасливу оселю чорною блискавкою влучить горе. Не стане в дітей мами, а в чоловіка дружини, яку скосила хвороба за кілька місяців.
Катрусі лише п’ять рочків виповнилось, коли вона осиротіла. Як не намагався батько самотужки виховувати дітей, та невдовзі зрозумів, що сам не впорається. І ось одного дня у їхній оселі з’явилась жінка з хлопчиком. Як грім серед ясного неба, прозвучали для малечі слова тата: «Відтепер ця тьотя буде вам за маму». Вони стояли знічені, розгублені, не знаючи, як поводитись. Згодом діти зрозуміли, що татова дружина ніколи не буде їм рідною. Мачуха переймалася лише своїм сином, а чоловікові діти не знали її ласки. Тільки в школі вони розкривали свої дитячі душі, де вчительки ставилися до них по­материнськи.
Після закінчення дев’ятирічки Катя пішла працювати на місцеву ферму, бо сім’ї потрібні були кошти. Мрія про подальше навчання розтанула, як сніг на сонці. Несподівано до вродливої дівчини прийшло кохання. Варто було випадково зустрітися з Іваном, як починало швидко битися серце, душу переповнювали неймовірні почуття. Невдовзі між хлопцем та дівчиною зародилося світле та безмежне кохання.
Коли Івана проводжали до армії, Катя тримала його за руку і обіцяла обов’язково дочекатися. Дехто з гостей, дивлячись на них, радів: «Та й гарна ж пара. Хоч із хлопцем поталанило дівчині – нарешті зустріла своє щастя».
Листувалися мало не щодня, потім вісточки від Івана почали надходити все рідше – під час служби буває не до лірики. А тут до Катерини став залицятися значно старший за неї парубок Василь.
­Ото пропонує тобі чоловік заміжжя, то йди, не відмовляй,­ дорікала мачуха. ­ А то ще у дівках засидишся, так ніхто й не візьме. Не чекай коханого. Він, напевно, знайшов собі міську дівчину. І так було щодня. Не витримала Катерина докорів. Хоч і не кохала Василя, але вийшла за нього заміж. Чоловік виявився порядним, став для дружини опорою та підтримкою. Хіба до такого не потягнешся душею?
Повернувся з армії Іван, а у Катерини вже первісток підростає. Кликав до себе, умовляв. Вона також ховала у серці палкі почуття, але ж одружена. "Не зійшлися – значить не судилося", ­ постійно повторювала про себе цю фразу. Так розійшлися їхні дороги.
Іван зустрів дівчину, яка стала йому вірною дружиною. Все складалося добре. Двоє діток народилося у молодого подружжя. Чоловік працював водієм. І все було б добре, якби не часті зустрічі на роботі з Катериною. Що робилося на душі у Івана відомо лише йому, бо кохання, якщо воно справжнє, непідвладне ані часу, ані рокам.
Тридцять років Катерина прожила з Василем. Коли він захворів – щиро піклувалася про нього, бо було за що цінувати: не скривдив, розумів її.Невдовзі сталося недобре і в сім'ї Івана. Чоловік залишився вдівцем. Люди говорили: «Тепер таки будуть разом». Та не пішла жінка до того, кого кохала все життя. Навіть після Василевої смерті відмовила Іванові у проханні жити разом. Але через кілька років зрозуміла, чому перечити долі, навіщо вдруге тамувати почуття, які обоє пронесли від юності до старості.
Діти підтримали своїх батьків, поставились до їхнього бажання побратися, з розумінням. Вже підростають їхні внуки і мріють зустріти подібне кохання, а Іван та Катерина – щасливі разом, адже зберегли свої почуття через роки.
Світлана Кириленко.
Шановний відвідувачу, Ви не зареєстровані.
Ми радимо Вам зареєструватися або увійти під своїм іменем

Новий коментар

І'мя:*
E-Mail:
Коментар:

Вітання

Найкращій донечці і сестричці

Настуні Іващенко
на 5 рочків,
які вона відсвяткувала 16 листопада

У цей день народилося дів­чатко, наче сонечко, Янголятко.
Хай радіє вся земля – у світі кращої нема.
Хай усмішкою втішає і щасливою зростає
у любові і красі, і в достатку, і в добрі.
Подарунків їй від долі і в житті всього доволі.
Щоб пишались нею всі і в родині, і в сім’ї.
Тато, мама і братик.






Детальніше

Всі вітання


Оголошення та реклама

Продам


підзорну трубу. 
Детальніше

Продам


2 кіз, воза, фортепіано, цегляний каркас 10х10 м на розбір. 
Детальніше

Потрібна


жінка по догляду за старенькою жінкою, бажано з медичною освітою і навичками по догляду.
Детальніше


Всі оголошення

Голос Присеймів'я

Телефон/факс редакції: 0-46-35-21503
E-mail: Golospris@cg.ukrtel.net
Skype: Голос Присеймів'я
Р/р26000110192 код 02476103
МФО 380805 ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» м. Київ.

Важливо

Передрук інформації дозволяється лише при розміщенні прямого посилання на оригінал.
Адміністрація сайту може не поділяти думку авторів публікацій і не несе відповідальності за матеріали.
^