» Вишивка - поезія душі й оберіг
Інформація до новини
  • Переглядів: 18
  • Автор: admin
  • Дата: 12-01-2018, 08:51
12-01-2018, 08:51

Вишивка - поезія душі й оберіг

Батьківщину, як матір, не вибирають. У всіх народів світу існує повір’я, що той, хто забув звичаї своїх батьків, буде покараний і Богом, і людьми. Він блукатиме по світу, як блудний син, вовкулаком, і ніде не зможе знайти собі притулку, бо зрадив свій народ.
Рідна мова, віра, звичаї, народний одяг – усе це надійний захист від національного занепаду. Кажуть, що українців у світі пізнають за мелодійною піснею, запальним танцем, колоритним одягом. Вишиваючи візерунки на сорочках, рушниках, подушках та інших предметах народного побуту, вишивальниці вкладали в них свою душу, настрій, надії, сподівання. Наша вишивка сягає глибокої давнини, де понад усе цінувалися в людині врода, вірність і любов. Хочеться, щоб і ми не розминалися з ними.
У пошуках народних скарбів цього разу вирушаємо в Курінь, мальовниче, багате землями, лісами й працьовитими, талановитими людьми село. Їдемо до школи, де директор ­ випускниця нашої четвертої. Доліч Оксана Василівна гостинно відчиняє двері народознавчої кімнати, у якій рясніють вишиті речі, зібрані вчителями та учнями. Милуємося, слухаємо розповіді вчителів про авторів цих витворів. Робимо висновок, що рушники вишиті гладдю, хрестиком із рослинним та зооморфним орнаментом, червоно­чорними та різнокольоровими нитками. Радіємо, що в цій школі пам’ятають про народні обереги, зберігають і вивчають їх.
Розпитуємо дорогу до Бойко Надії Євтухівни. Знають її як працьовиту жінку, добру господиню, люблячу маму, бабусю, а ще як талановиту вишивальницю.

Прямуємо до неї. Ох і на скарб же натрапили! Довго роздивляємося вишивки, витворені протягом життя. Великі рослинні орнаменти на простирадлах (підзор­никах), рушниках, наволочках, а ось уже відбирають очі сучасні рушники, скатертини. Яка краса! Уміло підібрані, складені візерунки, кольори. Пригадуємо, що в школі бачили образ Миколи Угодника та герб села, вишиті Надією Євтухівною.
« Дуже люблю це заняття з дитинства, ­ говорить майстриня. – Навчилася його від мами, добре шив батько. Робота ця не з легких, але душа радіє й відпочиває. Зараз узялася за бісер і зупинитися не можу…». Дуже багато вишитих ікон, картин, а скільки вже подаровано, роздано. Дивуємося оптимізму вишивальниці, її грандіозним планам: це вишити, те подарувати, а це скомпонувати рушничок із символами та народними оберегами.
Добра, чуйна, щедра , багата душею жінка, рада поділитися своїм умінням, вишивкою, схемою, порадою, піснею, приповідкою (їх вона знає дуже багато). Прощаємося тільки до наступного побачення, адже ще стільки можемо почерпнути від цієї майстрині цікавого й корисного.
На нас чекає зустріч ще з однією берегинею – Поправко Оксаною Василівною. Зайшовши до двору, згадуємо пісню « У цьому двірку, як у вінку», а в хаті … Стоїмо деякий час мовчки ( річ відібрало) від такої краси. Роздивляємося, милуємося, дивуємося: як, коли і скільки? Захоплює історія старенького маминого великого полотняного рушника, що вишивали разом із майбутнім чоловіком на досвітках собі на щастя, на долю, на велике кохання. Саме таким воно й було ­ недовгим, але великим і на все життя, такого мама зичила всім.

Кажемо ми, сучасні, що жити важко й вишивати нема коли. Послухаймо людей старших і не гнівімо Бога. Оксана Василівна – мати­героїня. П’ятеро діток виростили, виховали. Працювала майстриня до 60 років, не могла не працювати, знаходила час і вишивати, і співати. « Хто працює,­ каже господиня,­ той живе і час на все знаходить. Бувало, посадимо дітей на лавку, чоловік на гармошці грає і співаємо… Весело чи сумно, а вишивка й пісня завжди поруч, завжди розрадить і звеселить». Розповідь переплітається з піснею, веселою й сумною… Майстриня має гарний голос, є учасником місцевого колективу « Полісяни », знає багато пісень і сорочки вишиває сама для себе, колись для дітей, зараз для внуків, яскраві, красиві. А рушники: весільні для вінчання і для благословення, на ікони з калиною, з дубовим листям, і геометричний орнаментом, і однотонні, і багатобарвні.
Оце скарби, оце обереги! «Як лебеді пливуть через роки в грядуще невмирущі рушники». А в тих рушниках уся наша Україна. Хай здоровиться і все буде у вас добре, славні берегині нашого народу, наші україночки. З роси й води вам, і ще багато­багато вишивок.
Ми повертаємося додому піднесені й окрилені, укотре пересвідчилися, що народ наш мудрий, роботящий, талановитий, вишивають люди добрі, щирі, відкриті для спілкування, а вишивка – поезія душі й оберіг.

Юлія Шевченко, учениця 10 класу,
Антоніна Ворона, учитель української мови та літератури Бахмацької ЗОШ І­ІІІ ст. № 4.
Шановний відвідувачу, Ви не зареєстровані.
Ми радимо Вам зареєструватися або увійти під своїм іменем

Новий коментар

І'мя:*
E-Mail:
Коментар:

Вітання

Миколі Олександровичу Доценку

на 60-­річчя
Літа відлітають лелеками у вирій,
у далі безкраї ­ за обрій летять,
а Вам, любий тату, на життєвій ниві
сьогодні від роду уже 60.
Низький Вам уклін від дітей і онуків,
здоров'я міцного з роси і води,
нехай ваші лагідні натруджені руки
тепло і любов нам дарують завжди.
Спасибі, татусю, за ночі безсоннії,
спасибі, рідненький, за те, що Ви є,
нехай же Господь Вам дарує здоров'я,
наснаги і сили щодень додає.
Дружина, діти, внуки.
с.Білі Вежі ­ м.Рославль.




Детальніше

Всі вітання


Оголошення та реклама


Всі оголошення

Голос Присеймів'я

Телефон/факс редакції: 0-46-35-21503
E-mail: Golospris@cg.ukrtel.net
Skype: Голос Присеймів'я
Р/р: 26003588776 код: 02476103
МФО: 380805 ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» м. Київ.

Важливо

Передрук інформації дозволяється лише при розміщенні прямого посилання на оригінал.
Адміністрація сайту може не поділяти думку авторів публікацій і не несе відповідальності за матеріали.
^