» Пам'яті героїв Бахмача і Крут
Інформація до новини
  • Переглядів: 20
  • Автор: admin
  • Дата: 12-01-2018, 08:56
12-01-2018, 08:56

Пам'яті героїв Бахмача і Крут

Цього року ми відзначатимемо 100­річчя героїчних подій Української революції, подій, пов'язаних з національно­визвольною боротьбою українського народу у 1917­1921 роках. Тоді, сто років тому, 29 січня 1918 року, біля залізничної станції Крути відбувся оборонний бій українського війська проти російсько ­ більшовицької армії, якому передували запеклі бої під Бахмачем. Серед українських захисників Крут переважно були студенти, гімназисти та курсанти, які власною кров’ю вписали нову героїчну сторінку в історію українського визвольного руху. Битва під Крутами стала символом героїзму української молоді. Тоді холодного січневого дня 1918 року в нерівному бою проти переважаючих сил ворога виступили зовсім юні, але нескорені захисники своєї Батьківщини. На прикладі бою під Крутами виховують молоді покоління незалежної України, порівнюючи їх подвиг із подвигом 300 спартанців.
Але не можна забувати, що легендарному бою на станції Крути передували триденні бої під Бахмачем, які мали, напевно, ще більше значення для нашої держави. Ці події несправедливо забуті, тому напередодні їх 100­річчя хотілося б, аби жителі нашого міста пригадали ті героїчні часи і тих героїв, які полягли тоді під Бахмачем у боротьбі за молоду Українську державу.
У грудні 1917 року більшовики, прагнучи закріпити свою владу в Україні, оголошують війну УНР. У ході наступу їм вдалося встановити контроль у Харківській, Катеринославській та Полтавській губерніях та розгорнути наступ на Київ. У відповідь на агресію більшовицької Росії керівництвом нашої держави був сформований Північно­Чернігівський фронт УНР. Ключовими місцями боїв стали Конотоп, Бахмач, Крути.
Наступ більшовицькі війська вели двома групами: одна вздовж залізниці Харків­Полтава­Київ, друга – у напрямі Курськ­Бахмач­Київ. У Бахмачі обидві групи об’єдналися.
Центральна Рада УНР у своєму підпорядкуванні мала окремі частини колишньої російської армії, що були українізовані, а також сформовані із добровольців підрозділи, серед яких варто назвати курінь Січових стрільців на чолі з Євгеном Коновальцем, загони вільного козацтва, та сформований Симоном Петлюрою Гайдамацький Кіш Слобідської України. Саме добровольці стали опорою Центральної Ради.
25–27 січня 1918 року запеклі бої розгорнулись за станцію Бахмач.
Наше невеличке містечко Бахмач в ті часи займало стратегічне положення, через станцію Бахмач проходили залізничні шляхи з Білорусі(через Гомель), Росії(від Курська), Полтавщини через станцію Ромодан та через Ніжин та ст. Крути на Київ. Якщо застосувати метафори, то Бахмач був "серцем" Чернігівщини та "воротами" до Києва.

Не дивлячись на те, що як і у нашій вітчизняній історіографії, так і у радянській, боям за Бахмач не відведено місця, а прикуто увагу народу до подій в Крутах та Києві, події в Бахмачі 25­27 січня 1918 року мали суттєвий вплив на просування червоногвардійських загонів ворога на Київ.
Саме бої за Бахмач – 25­26­27­го січня – передували бою під Крутами. Ці бої були масштабнішими, кровопролитнішими та стратегічнішими за Крутянський – з військової точки зору. Бо на 4 доби затримали основні групи військ большевицької Московії: північну – Берзіна, східну – Руднєва та південну – Муравйова.
Усі вцілілі оборонці Бахмача відступили під Крути, де й дали бій (об’єднаній групі військ Московії разом із Студентським Куренем – 29­го січня).
Масштабна підготовка до оборони Бахмача розпочалася після захоплення більшовиками Конотопа 23 січня 1918 року.
На ранок 25 січня 1918 року на захист Бахмача стали Полк імені Петра Дорошенка, Курінь Смерті, І­ша Українська військова школа імені Хмельницького, Загони Вільного козацтва, які у своєму розпорядженні мали понад 500 багнетів та два бронепотяги. Обороною Бахмача керував хорунжий Хмілевський.
Проти цих сил виступили з Конотопа загін Кудинського, Знаменського та Руднєва, що нараховували 1300 воякiв. Основні бої розгорнулися в районі станції Бахмач­Київський. Бої почалися ще в темряві ранком 25 січня. До вечора оборонці Бахмача завдали великих втрат ворогу.
Але 26 сiчня до станцiї з Бiлорусi прибув авангард загону Р.Берзiна, що вдвiчi посилив вiйська більшовиків. Цей день виявився найважчим. Дорошенкiвцi, якi прийняли на себе удар пiдроздiлiв Берзiна, зазнали страшних втрат. Однак, незважаючи на це, вояки­українцi трималися з останнiх сил і не віддали Бахмач.
27 сiчня до Бахмача увiрвалися з Полтавщини залоги М.Муравйова, що було цiлковитою несподiванкою. Нiхто не мiг збагнути, що сталося. Зрозумiле було одне ­ Бахмач не втримати. Загальний стан погiршили i великi втрати куреня "Смертi", на який натиснув М.Муравйов, та загибель командира дорошенкiвцiв, начальника оборони Бахмацького залiзничного вузла хорунжого К.Хмiлевського. За таких критичних обставин вцілілим українським пiдроздiлам під прикриттям бронепотягів довелося вiдступати до станцiї Крути, де і дали бій більшовикам ще раз разом із славним Студентським Куренем.
Втрати в боях за Бахмач були великими. Так українська сторона втратила за різними даними 120 – 170 чоловік убитими, поранених було близько 150. Не меншими, а то й бiльшими були втрати бiльшовикiв: документи свідчать про 300 убитих і 300 поранених з їхнього боку.
29 січня відбувся бій під Крутами з переважаючими російськими військами, який тривав близько 6 годин.
Після бою, скориставшись сутінками, українські війська організовано відступили зі станції Крути до ешелонів. 27 студентів та гімназистів — одна чота ­ під час відступу потрапили у полон. І наступного дня вони були розстріляні або замордовані. Цим російські війська порушили міжнародну Женевську конвенцію 1907 року. Він показав, що росіяни ведуть цю війну за іншими правилами, адже на фронтах Першої світової воюючі сторони дотримувались міжнародних Женевських конвенцій щодо полонених, за якими останнім гарантувалося життя.
Відомим епізодом є те, як один із крутянців, учень української гімназії, галичанин Григорій Піпський, перед стратою почав співати «Ще не вмерла Україна».
Тіла загиблих студентів і гімназистів з­під Крут були перевезені до Києва, де 19 березня 1918 року урочисто поховані на Аскольдовій могилі. За сучасними підрахунками втрати українських військ під Крутами оцінюють у 70–100 загиблих. Втрати бiльшовицьких вiйськ пiд Крутами були значними, сягали тільки вбитими 300 воякiв.
Загалом, бої під Бахмачем та Крутами мали велике значення у боротьбі українського народу за власну державність: затримавши ворога на чотири дні, вони дали змогу керівництву УНР укласти Брест­Литовський мир, що фактично означав міжнародне визнання української незалежності і дав сподівання на допомогу з боку великих країн Європи.
Звичайно, дослідити щось про ті події надзвичайно складно, бо ж не залишилося живих їх свідків. Проте завдяки нашим українським історикам, патріотам, просто небайдужим громадянам через стільки років забуття історична справедливість потроху відновлюється. Одним з перших, напевно, в сучасній Україні, хто зайнявся дослідженням героїчної оборони нашого міста тоді,в січні 1918 року, є відомий історик Ростислав Мартинюк.
Саме завдяки його наполегливій праці Україна та й самі бахмачани у своїй переважній більшості дізналися, наскільки важливу роль у тогочасній історії відіграло наше невеличке містечко.
Символічно, що сьогодні, у 100­ту річницю тих героїчних подій нашої історії, українці знову змушені стояти на смерть, обороняючи право нашого народу на власну незалежну державу. І разом з Героями Бахмача та Крут стають прикладом, на якому виростуть наступні покоління патріотів, готових пожертвувати життям заради своєї Батьківщини.
Оксана Добренька,
вчитель історії Бахмацької ЗОШ І­ІІІ ст. № 5.
Шановний відвідувачу, Ви не зареєстровані.
Ми радимо Вам зареєструватися або увійти під своїм іменем

Новий коментар

І'мя:*
E-Mail:
Коментар:

Вітання

Миколі Олександровичу Доценку

на 60-­річчя
Літа відлітають лелеками у вирій,
у далі безкраї ­ за обрій летять,
а Вам, любий тату, на життєвій ниві
сьогодні від роду уже 60.
Низький Вам уклін від дітей і онуків,
здоров'я міцного з роси і води,
нехай ваші лагідні натруджені руки
тепло і любов нам дарують завжди.
Спасибі, татусю, за ночі безсоннії,
спасибі, рідненький, за те, що Ви є,
нехай же Господь Вам дарує здоров'я,
наснаги і сили щодень додає.
Дружина, діти, внуки.
с.Білі Вежі ­ м.Рославль.




Детальніше

Всі вітання


Оголошення та реклама


Всі оголошення

Голос Присеймів'я

Телефон/факс редакції: 0-46-35-21503
E-mail: Golospris@cg.ukrtel.net
Skype: Голос Присеймів'я
Р/р: 26003588776 код: 02476103
МФО: 380805 ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» м. Київ.

Важливо

Передрук інформації дозволяється лише при розміщенні прямого посилання на оригінал.
Адміністрація сайту може не поділяти думку авторів публікацій і не несе відповідальності за матеріали.
^