» Омріяна професія
Інформація до новини
  • Переглядів: 66
  • Автор: admin
  • Дата: 14-06-2019, 13:26
14-06-2019, 13:26

Омріяна професія

У халаті чистім, як погожа днина.
Струнка, статечна, ніжна, осяйна.
Зайшла у палату медсестра.
А разом з нею радість і весна.
Професія медичної сестри є настільки важливою та багатогранною, що без неї важко уявити функціонування лікувального закладу. Часи змінюються, але кваліфіковані медсестри залишаються затребуваними. Саме їх по праву можна назвати правою рукою лікаря.
Для Валентини Ольшанської робота медичною сестрою є не лише професією, а й покликанням. Вже 27 років вона віддано дбає про здоров’я мешканців Бахмаччини. Улюблена робота відбирає багато часу і сил, але нагороджує вдячністю людей, усвідомленням того, що живеш недарма. За медичною допомогою до Валентини Петрівни майже щодня звертаються хворі незалежно від того вдома вона чи на роботі. Енергійна та цілеспрямована жінка завжди намагається зарадити чужій біді і робить все для того, аби полегшити людські страждання. До кожного у неї особливий підхід. З легкістю Валентина Ольшанська знаходить спільну мову з дітьми, розуміється з людьми поважного віку. Адже недарма говорять, що лікують не тільки ліки, а й добре слово. Неодноразово доводилось чути схвальні відгуки від пацієнтів про професіоналізм та добре ставлення медичної сестри. І такі випадки доволі не рідкісні. За роки роботи у галузі охорони здоров’я Валентина Петрівна звикла до всього, але тільки не до чужого болю, бо володіє особливим складом характеру­ уважністю, терплячістю, милосердям та рішучістю. Нині жінка трудиться медичною сестрою процедурного кабінету Бахмацького районного центру первинної медико­ санітарної допомоги. У її професійні обов’язки входить виконання призначень лікарів сімейної медицини, встановлення крапельниць, забір крові на аналізи, виконання ін’єкцій тощо. Буває , що тільки самих крапельниць необхідно поставити 22 за день. Та Валентина Петрівна вже давно звикла до напруженого графіку і жодного разу не пошкодувала про те, що стала медиком. Вона вважає, що у медицині не повинно бути випадкових людей, як і в будь­ якій іншій професії. Коли ти ідеш на роботу із задоволенням, лише тоді зможеш реалізувати себе та досягнути поставленої мети.
Стати медичною сестрою Валентина Ольшанська вирішила ще в дитячі роки. На вибір майбутньої професії вплинув випадок із життя. Будучи восьмирічною дівчинкою, вона потрапила до лікарні. Незважаючи на біль, Валентину захопила медична атмосфера, сподобалися люди у білих халатах. Відтоді вона твердо вирішила стати медичною сестрою.
­ Підростала я, разом зі мною і мрія присвятити себе професії, яка рятує життя людям. У школі навчалася на відмінно, старалася, щоб у подальшому вступити до медичного закладу. Після закінчення восьми класів, пішла опановувати омріяну професію медика у Конотопське медичне училище. Навчалася сумлінно, аби у майбутньому стати гарним фахівцем, ­ розповідає жінка.
Свій професійний шлях розпочала медичною сестрою травматологічного відділення Бахмацької ЦРЛ. Саме там завдяки старшим колегам набула професійного досвіду. Пригадує Валентина Петрівна, як з пересторогою ставила перші крапельниці, робила уколи, намагалася засвоїти все , щоб підвищити свій професіоналізм. З першого дня на роботі керується принципом­ ставитися до пацієнта треба так, як би ти хотів, щоб ставилися до тебе. Не зраджує вона йому і нині.
­ Думаю, що в будь­якій ситуації треба залишатися, перш за все, порядною людиною і дотримуватися загальнолюдських цінностей, ­ говорить жінка­ медик.
Трудова біографія Валентини Ольшанської багатогранна. Після декретної відпустки вийшла на роботу у фізкабінет масажистом. Потім працювала у кардіологічному відділенні ЦРЛ. Згодом очолила районне Товариство Червоного Хреста. Але робота з паперами виявилася не до вподоби. Завжди хотілося виконувати медичні маніпуляції, спілкуватися з пацієнтами, самовдосконалюватися. Тож без вагань вирішила повернутися до прямих обов’язків медичної сестри у кабінет переливання крові. Через деякий час стала трудитися у процедурному кабінеті поліклінічного відділення. Після реформування медичної галузі залишилася працювати медичною сестрою у процедурному кабінеті центру первинної медико­ санітарної допомоги.
­ Дехто вважає, що робота медичної сестри доля тих, у кого не вистачило ані сил, ані часу, щоб продов­жити навчання після медучилища та отримати дип­лом лікаря. Мовляв, повсякденні обов’язки цих фахівців дуже прості. Як на мене­ це дуже поверхнева думка про цю професію. Працюючи тривалий час у медицині, можу впевнено сказати, що робота відповідальна, потребує неабияких вмінь та навичок. Хоч медична сестра самостійно й не лікує хворого, а лише виконує призначення лікаря, її роль в одужанні пацієнта досить значна, ­ стверджує Валентина Петрівна.
Світ швидко змінюється, і щоб залишатися професіоналом своєї справи, необхідно займатися самоосвітою, підвищувати кваліфікацію. Нещодавно Валентина Ольшанська отримала першу кваліфікаційну категорію, підтвердивши професіоналізм. Вона ніколи не зупиняється на досягнутому, постійно цікавиться медичними новинами, знаходиться у вирі подій. На робочому столі у процедурному кабінеті помічаю нагороди за відданість обраній справі, а поряд дитячий малюнок. Виявляється, що це маленька пацієнтка подарувала на згадку Валентині Петрівні свою роботу. Про улюблену професію жінка може розповідати годинами. Адже це саме те , чим вона хотіла займатися все життя. Без медицини вона себе не уявляє. Приходячи на роботу, вона за порогом залишає усі проблеми і турботи, а після маніпуляцій кожному пацієнту з доброю усмішкою постійно бажає здоров’я. Медсестра добре розуміє­ до хворого треба йти з гарним настроєм і добрим серцем.
Окрім роботи жінка захоплюється читанням, спортом, квітами, залюбки порається на городі, впорядковує садибу. Але понад усе цінує свою сім’ю, обожнює синів Дмитра, Володю та невістку Настю. Вагомою підтримкою для неї є чоловік Олександр, який з розумінням ставиться до її роботи. До речі, знають Валентину Петрівну, як професійного масажиста. Молодший син, дивлячись як вправно працює мама, вже теж навчився робити масаж. І хоч робота у жінки забирає багато вільного часу, вона щаслива, бо присвятила себе благородній справі­ збереженню життя і здоров’я людей.

Світлана Кириленко.
Шановний відвідувачу, Ви не зареєстровані.
Ми радимо Вам зареєструватися або увійти під своїм іменем

Новий коментар

І'мя:*
E-Mail:
Коментар:

Вітання

Дорогій донечці, внучці і сестричці

Анастасії Миколаївні ПАТАЙ
на 18-річчя
Красива ти сьогодні, мов берізка, радісна, весела, молода. Хай рівненько стелиться доріжка, стороною обмина біда. Так хочеться тобі, рідненька, що є на світі краще, те й подарувати. Встелити тобі доріженьку барвінком і зорі над тобою посхиляти. Нехай дорога твоя буде довга, щоб все задумане збулося, а чаша щастя буде повна, щоб через вінця аж лилося. Не стрічай ніколи зради й горя, розквітай, мов квіти навесні. Хай з тобою завжди будуть поряд кохання, щастя, радість і пісні. Від щирого серця тебе ми вітаємо, цілуємо і ніжно обіймаємо. Нехай тебе радість завжди зустрічає, хай Матір Божа тебе охороняє.
Тато, мама, баба Галя і братик Ваня.
с. Осіч.

Детальніше

Всі вітання


Оголошення та реклама


Всі оголошення

Голос Присеймів'я

Телефон/факс редакції: 0-46-35-21503
E-mail: Golospris@cg.ukrtel.net
Skype: Голос Присеймів'я
Р/р: 26003588776 код: 02476103
МФО: 380805 ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» м. Київ.

Важливо

Передрук інформації дозволяється лише при розміщенні прямого посилання на оригінал.
Адміністрація сайту може не поділяти думку авторів публікацій і не несе відповідальності за матеріали.
^