» Від заснування до сьогодення
Інформація до новини
  • Переглядів: 9
  • Автор: admin
  • Дата: 13-09-2019, 14:49
13-09-2019, 14:49

Від заснування до сьогодення

  Але канцелярист Григорій Григор’єв за вірність присязі Мазепи був виселений із Григорівки московською владою. Хутір був переданий гетьманом Скоропадським зятю полковника Михайла Міклашевського - Петру Корецькому. Від Корецького Григорівка перейшла до Івана Черниша, а згодом була відібрана гетьманом і віддана в 1718 році своєму брату Василю, який, бувши Чернігівським обозним, жив далеко від села, а тому й передав його в повне розпорядження своєму сину Михайлу – генеральному підскарбному. Останній значно розширив Григорівські землі за рахунок захвату земель у Гайворонських козаків.По ревізії 1713 р. в Григорівці було 32 двори, у 1729 році – 50 дворів, у 1780 році – 100 дворів на 130 хат та 13 бездвірних.
  1730 Михайло Скоропадський, дідич григорівський, ініціював спорудження першої церкви у селі, про що отримав дозвіл з Київської митрополії. А вже 1737 Свято-Михайлівська церква була збудована і була отримана митрополича грамота на спорудження у ній іконостасу, про що знайдені відповідні документи в одному з київських архівів джерелознавцем Романом Захарченком.
Після смерті М.В.Скоропадського Григорівка була розділена між двома його синами – Іваном і Яковом. Іван Скоропадський одержав 26 дворів з 46 господарствами, а Яків Скоропадський – 66 дворів з 87 господарствами.
У другій половині XVIII ст. царський уряд Катерини ІІ провів ряд заходів, спрямованих на різке посилення влади поміщиків-кріпосників. В селі була економія Шереметьєва М. А., в якого було 900 десятин землі і завод верхових коней. Верховодили в селі потомки Скоропадського – Василь, Михайло, Яків, Петро, а в середині XІX ст. з’являється поміщик Псьол П. В.
У другій половині XІX ст., після смерті Псьола П. В.(1888 р.) верховодить новий пан Покорський-Журавко, який тримав у своєму володінні 700 десятин чорноземної землі і також мав зв’язки із Скоропадським. У цей час панувала нещадна експлуатація селян, знущання над ними, злидні і безправне становище простих людей.
  У Григорівці, як і раніше, переважала феодально-кріпосницька система господарювання. У руках поміщиків було 70% усієї землі. Третину вони віддавали в користування селянам, за що ті працювали на пана, відбували панщину. Поміщики села застосовували урочну систему праці: селянам давалось поденне завдання, яке було досить важким.
Про жорстоку експлуатацію селян згадував український поет Т.Г. Шевченко. У травні 1843 року, після 14-річної розлуки, він вперше ступив на українську землю Чернігівщини. Із Козельця поет прибув до Качанівки на запрошення її власника Г.С. Тарновського і залишався тут деякий час.
   У Тарновського Шевченко знайомиться з поміщиком Петром Скоропадським. У кінці травня 1843 року на запрошення П. Скоропадського поет побував у Григорівці.
Т.Г. Шевченка глибоко вразила сваволя поміщика, нещадна експлуатація кріпаків. Враження від побаченого було настільки сильним, що поет у засланні через багато років відтворив його у вірші “П.С.” (П.С. – Петро Петрович Скоропадський (1805-1863), український поміщик-кріпосник, нащадок гетьмана Івана Скоропадського).
У селі Григорівка зберігся дуб. Йому більше ніж 300 років. Під ним Т.Г. Шевченко писав свої вірші, робив зарисовки.
На дубі у 1959 році встановлено меморіальну дошку, на якій барельєф поета і напис: “Під цим дубом 1843 року Т. Г. Шевченко писав вірші”. Барельєф виготовив місцевий учитель О. В. Шестопал.
  За переказами Шевченко багато розмовляв з кріпаками. Обідране було село, виснажені тяжкою підневільною працею люди. До 1861 року селяни відробляли панщину і платили подушне. У 1861 році в селі працювали два винокурних заводи. Горілка та вино продавались в шинках та на ярмарках. У селі щорічно проводились по три ярмарки, на які привозились різні товари, які добре продавались.
  Після скасування кріпосного права селяни оголошувались особисто вільними, але поміщики залишались власниками землі. Поміщики дали селянам в постійне користування садибну землю і повний наділ польової землі на викуп. За надільну землю з селян стягували плату. Населення на той час налічувалось 3007 осіб, з них: чоловіків було 1323, жінок –1684. В 856 дворах проживало все населення села.
Становище наймитів було нестерпне, вони працювали по 16 годин на добу, а оплату одержували мізерну. До революції в селі працювала земська школа. В 1871 році в ній навчалось лише 78 учнів, з них: хлопців – 74, дівчат – 4. Навчали дітей два вчителі, які мали середню освіту. 1905р. побудовано нове приміщення школи, яке діє сьогодні. З лікувальних закладів був фельдшерський пункт, яким завідував фельдшер Коновалов.
  Місцевого священика Северина Івана Івановича, який служив у храмі Чуда Архістратига Михаїла, розкуркулили близько 1935 року. Це був останній священик, що служив у Михайлівській церкві. Та йому вдалось перед засланням дорогоцінні церковні речі поскладати у скрині та заховати. І до сьогодні невідоме місце цінного сховку. А 1939 року у Григорівці комуністична влада наказала розібрати на будматеріали старовинний храм з унікальним іконостасом та дзвіницею. Про ці події свідчать старожили села.
Коли Україна стала вільною, незалежною державою, розпочалось нове відродження українців. Почалось і відродження духовності у Григорівці.
  Так, за ініціативи мешканця Григорівки Григорія Івановича Бідного, у 2010 році розпочалось будівництво нового храму Чуда Архістратига Михаїла, щоправда ще в лоні Московського Патріархату. Але на деякий час ініціатор припинив будівництво. Та це тривало недовго, бо в 2017 році підтримав прагнення громади і одностайно прийняли рішення про зміну юрисдикції та перейшли в лоно Помісної Української Православної Церкви.
Ініціативу будівництва та оздоблення храму перейняв власник "Агрофірми ім. Шевченка" Андрій Петрович Іваненко. Добродушний, щирий, дбайливий господарник, добродій Андрій Іваненко докладає максимум зусиль для довершення омріяного храму багатьох поколінь - Храму Чуда Архістратига Михаїла в Хонах, що у Григорівці.

Ієрей Володимир Павлина,
настоятель парафії
Чуда Архістратига Михаїла с. Григорівка.
Шановний відвідувачу, Ви не зареєстровані.
Ми радимо Вам зареєструватися або увійти під своїм іменем

Новий коментар

І'мя:*
E-Mail:
Коментар:

Вітання

Нашій дорогій


Детальніше

Всі вітання


Оголошення та реклама


Всі оголошення

Голос Присеймів'я

Телефон/факс редакції: 0-46-35-21503
E-mail: Golospris@cg.ukrtel.net
Skype: Голос Присеймів'я
Р/р: 26003588776 код: 02476103
МФО: 380805 ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» м. Київ.

Важливо

Передрук інформації дозволяється лише при розміщенні прямого посилання на оригінал.
Адміністрація сайту може не поділяти думку авторів публікацій і не несе відповідальності за матеріали.
^